Глобальний захист

КС пояснив, які ухвали можна оскаржувати

Конституційний Суд продовжив розбиратись у складностях ст.293 Цивільного процесуального кодексу й визначати, які ухвали підлягають оскарженню окремо від рішення суду.

Другий дубль

 КС підтвердив свою позицію стосовно того, що оскарженню підлягають усі ухвали суду, за винятком тих випадків, коли це заборонено законом. З проханням офіційного тлумачення положення п.28 ч.1 ст.293 ЦПК у взаємозв’язку з ст.129 Конституції звернулась одна з військових частин.

Справа в тому, що минулого року Апеляційний суд Миколаївської області відмовив у прийнятті апеляційної скарги військових на ухвалу Заводського районного суду м.Миколаєва про відмову в задоволенні заяви про поворот виконання. Підставою для відмови в прийнятті апеляційної скарги стало те, що відповідно до п.28 ч.1 ст.293 ЦПК окремо від рішення суду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції стосовно повороту виконання рішення суду. Тоді як ухвала про відмову в задоволенні заяви про поворот виконання рішення суду до цього переліку не включена, а тому, на думку деяких суддів, не може бути оскаржена.

Представники військової частини наголосили, що ця норма в різних судах застосовується неоднозначно — у деяких випадках відповідні скарги все ж беруться до розгляду. «Частина апеляційних судів приймала такі скарги до провадження, а частина відповідала відмовою, мовляв, така категорія справ не підлягає оскарженню, і повертала матеріали. Тоді люди залишалися з тим, що їх права були незахищені, і не могли вимагати подальшого захисту своїх прав», — пояснила суть проблеми суддя-доповідач у цій справі Марія Маркуш.

Цікаво, що подібну справу КС уже розглядав. У січні минулого року було оприлюднене рішення №3-рп/2010, в якому тлумачилася та сама стаття ЦПК, щоправда, не п.28, а п.18 ч.1. Тоді єдиний орган конституційної юрисдикції встановив, що законодавство передбачає право оскаржувати окремо від рішення суду в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції як про видачу дубліката виконавчого листа, так і про відмову в цьому. Також у мотивувальній частині рішення КС наголошував: положення п.8 ч.3 ст.129 Конституції слід розуміти так, що «в цивільному процесі апеляційному оскарженню підлягають ухвали, за винятком випадків, коли таке оскарження заборонено законом».

Здавалося б, після цього рішення питання про оскарження ухвал мали відпасти самі собою. Однак, як показує практика, не в усіх судах уважно читають мотивувальні частини рішень КС. Тому на вул.Жилянській вирішили прийняти схоже за своєю суттю рішення.

 Конституційні засади

 У КС наголосили, що відсутність можливості апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви стосовно повороту виконання рішення суду в такому самому порядку, як і ухвали стосовно повороту виконання рішення суду, не узгоджується з принципом справедливості та визначеними в ч.3 ст.129 Конституції основними засадами судочинства, зокрема рівністю всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Тому КС наголосив, що апеляційному оскарженню окремо від рішення суду підлягають ухвали суду першої інстанції як щодо повороту виконання судового рішення, так і про відмову в задоволенні заяви щодо повороту виконання судового рішення.

М.Маркуш припускає, що КС у майбутньому знову доведеться розглядати подібні справи. «Можливо, виникнуть ще питання, тому що ст.293 ЦПК містить 33 пункти, які стосуються оскарження ухвал окремо від рішення суду. Була спроба вирішити питання стосовно інших предметів оскарження, які містяться в статті, але ця спроба була для мене невдалою. Мої колеги визначилися, що ухвали, про які йдеться в статті, стосуються різних стадій судочинства. Тому є ряд ухвал, які не бажано оскаржувати окремо від рішення суду», — розповіла суддя-доповідач.

За її словами, ст.293 ЦПК залишилась як рудимент із минулого кодексу, і законодавцю слід було б попрацювати над її редакцією, аби привести текст у відповідність із Конституцією, якою чітко визначено, що апеляційне оскарження не забезпечується тільки у випадках, установлених законом. Тобто встановлювати чітку заборону має саме закон. Поки ж цього не зроб­лено, КС й надалі розбиратиметься в конкретних випадках.