Посадові особи ДПС, яким присвоєно спеціальні звання, є держслужбовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби має зараховуватися до стажу держслужби. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.10.2013 №21-340а13, текст якої друкує газета "Закон і Бізнес".
Верховний Суд України
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
22 жовтня 2013 року м.Київ №21-340а13
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого — Кривенка В.В.,
суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Особи 10 до управління Пенсійного фонду в Білозерському районі Херсонської області, третя особа — Державна податкова адміністрація в Херсонській області, про визнання нечинним рішення,
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2009 року Особа 10 звернулася до суду з позовом, у якому просила зобов’язати управління ПФУ скасувати рішення від 19.08.2009 про відмову в призначенні їй пенсії державного службовця, зобов’язати управління ПФУ призначити їй таку пенсію з 28.06.2009.
На обгрунтування позову Особа 10 послалася на те, що відповідно до трудової книжки вона працювала на державній службі з 25.02.76 до 2.07.90 на посаді інспектора в Білозерському районному фінансовому відділі, з 2.07.90 до 31.05.2000 — на посаді старшого державного податкового інспектора в Білозерській державній податковій інспекції із присвоєнням спеціального звання інспектора податкової служби 1-го рангу.
Білозерський районний суд Херсонської області постановою від 8.12.2009, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011, позовні вимоги задовольнив частково: скасував рішення управління ПФУ від 19.08.2009 в частині відмови у призначенні Особі 10 пенсії державного службовця та зобов’язав управління ПФУ призначити позивачці таку пенсію з дня подання заяви — 1.07.2009.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що посада інспектора в Білозерському районному фінансовому відділі, на якій Особа 10 працювала з 25.02.76 до 2.07.90, підпадає під категорію посад державних службовців, визначену ст.25 закону «Про державну службу» від 16.12.93 №3723-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин); посада старшого державного податкового інспектора в Білозерській державній податковій інспекції із присвоєнням спеціального звання інспектора податкової служби 1-го рангу не підпадає під категорію посад державних службовців, визначену вказаною статтею закону, але розпорядженням КМ «Про віднесення посад працівників державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців» від 12.09.97 №503-р посади працівників державних податкових інспекцій у районах віднесені до відповідних категорій посад державних службовців.
Перебуваючи на службі в органах державної податкової служби, Особа 10 була державним службовцем і відповідно до ст.17 закону №3723-ХІІ прийняла присягу державного службовця.
Вищий адміністративний суд постановою від 30.05.2013 рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасував та прийняв нове, яким у задоволенні позову відмовив.
Не погоджуючись із постановою касаційного суду, Особа 10 звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції ч.3 ст.25 закону №3723-ХІІ та розпорядження №503-р у подібних правовідносинах. Просить скасувати постанову ВАС від 30.05.2013 та прийняти нове рішення про задоволення позову.
На обгрунтування заяви Особа 10 додала копії рішень ВАС від 5.07.2007 (№К-4172/07), 16.04.2009 (№К-22360/07) та 13.02.2013 (№К/9991/27445/11).
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС дійшла висновку про неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах ч.3 ст.25 закону №3723-ХІІ та розпорядження №503-р, за якого цей суд по-різному вирішив питання щодо права посадової особи ДПС, яка має спеціальне звання, на одержання пенсії державних службовців відповідно до ст.37 зазначеного закону.
Так, у справі, що розглядається, касаційний суд дійшов висновку, що відповідно до ч.3 ст.25 закону №3723-ХІІ та розпорядження №503-р не передбачено зарахування періодів роботи в державній податковій службі на посадах, за якими присвоюються спеціальні звання, до 20-річного стажу, що дає право на призначення пенсії державного службовця.
Водночас у доданих до заяви судових рішеннях касаційний суд вказав на те, що посадова особа податкового органу, якій присвоєно спеціальне звання, має право на призначення їй пенсії державного службовця, у зв’язку з чим зобов’язав органи ПФУ виплачувати таким особам — позивачам у названих справах — зазначені пенсії.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у правозастосуванні судом касаційної інстанції, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС виходить із такого.
Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, визначає закон №3723-ХІІ.
Відповідно до ст.1 цього закону державна служба в Україні — це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Відповідно до ч.2 ст.9 зазначеного закону регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього закону, якщо інше не передбачено законами. Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому закон №3723-ХІІ застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.
Спеціальним законом, що визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, є закон «Про державну податкову службу в Україні» від 4.12.90 №509-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Згідно з ч.1 ст.4 цього закону Державна податкова адміністрація, якій, за змістом частин другої, третьої цієї статті, підпорядковані державні податкові адміністрації в областях, а їм, у свою чергу, — відповідні державні податкові інспекції, є центральним органом виконавчої влади та відповідно до Положення про ДПА, затвердженого постановою КМ від 26.06.2007 №778 (чинного на час виникнення спірних відносин), забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, державної політики у сфері контролю за виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, здійснює міжгалузеву координацію у цій сфері та здійснює свої повноваження, зокрема, через державні податкові інспекції.
Посадовою особою органу державної податкової служби за правилами ч.1 ст.15 закону №509-XII може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Державною податковою адміністрацією. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (ч.5, 6 ст.15 цього закону).
Зазначеною статтею закону №509-XII також установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються із вимогами стст.5, 12 закону №3723-ХІІ щодо обмежень, пов’язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Статтею 6 цього закону визначено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів і фінансуються з державного бюджету.
Таким чином, посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями. Із наведеним узгоджується те, що, як установили суди у цій справі, Особа 10, якій у 1992 році присвоєно спеціальне звання інспектора податкової служби 1-го рангу, відповідно до ст.17 закону №3723-ХІІ прийняла присягу.
Законом №509-XII не врегульовано питання пенсійного забезпечення посадових осіб державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, тому при вирішенні таких питань підлягають застосуванню положення закону №3723-ХІІ, зокрема ст.37, за правилами якої на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків — не менш ніж 25 років, для жінок — не менш ніж 20 років, у тому числі стажу державної служби — не менш ніж 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш ніж 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, — незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.
Абзацами 2, 3 п.2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМ від 3.05.94 №283, передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової та контрольно-ревізійної служби, а також на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.
Виходячи з наведеного колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 закону №3723-ХІІ.
Отже, і період державної служби позивача в податкових органах у спеціальному званні інспектора податкової служби 1-го рангу зараховується до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 закону №3723-ХІІ.
Посилання касаційного суду на розпорядження №503-р як на підставу для відмови в зарахуванні до стажу державної служби періоду служби в податкових органах посадових осіб, які мають спеціальне звання, не заслуговують на увагу, оскільки зазначений акт виданий для врегулювання правового статусу працівників цих органів, що не мають спеціальних звань, та не змінює правового статусу посадових осіб податкових органів, які такі звання мають.
Ураховуючи наведене, висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, грунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, у зв’язку з чим відповідно до ч.2 ст.243 КАС постанова цього суду від 30.05.2013 підлягає скасуванню, а справа — направленню на новий касаційний розгляд.
Керуючись стст.241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
Заяву Особи 10 задовольнити частково.
Постанову ВАС від 30.05.2013 скасувати, справу направити на новий касаційний розгляд.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого п.2 ч.1 ст.237 КАС.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!