Дисбаланс рівності

Які наслідки для захисту матиме законопроєкт №15569 про новий центр судової експертизи для НАБУ

Питання незалежності експертної діяльності не зводиться лише до створення нової установи, а охоплює ширшу проблему гарантування рівних процесуальних можливостей. Про це свідчать дві законодавчі ініціативи, що з’явилися у парламенті.

Реорганізація задля ефективності

Так, 27.08.2026 був зареєструваний проєкт  «Про внесення змін до Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» та інших законодавчих актів щодо забезпечення діяльності Науково-дослідного центру незалежних судових експертиз» (№15569).

Концептуально ця законодавча ініціатива спрямована на створення спеціалізованої державної експертної установи, яка має забезпечувати своєчасне і незалежне проведення судових експертиз у певних категоріях кримінальних проваджень, у першу чергу тих, що належать до підслідності НАБУ.

Проєктом, зокрема передбачається реорганізація наявного науково-дослідного підрозділу Міністерства юстиції та створення окремого Науково-дослідного центру незалежних судових експертиз із власним статутом, наглядовою радою, дисциплінарною палатою та окремими гарантіями незалежності. Також передбачається автоматизований розподіл експертиз між експертами та загальний строк їх проведення до 60 календарних днів.

Необхідність таких змін загалом може обґрунтовуватись легітимною метою, зокрема, забезпеченням ефективності кримінального провадження, недопущенням затягування експертиз та створенням належних умов для незалежної діяльності експертів. Однак, запропонована модель містить низку положень, які потребують оцінки не лише з позиції організаційної ефективності, а й через призму принципів рівності сторін та змагальності кримінального процесу.

Співвідношення проєкту №15569 із гарантіями Конституції та КПК 

Відповідно до пп.1 та 3 ч.2 ст.129 Конституції основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін та свобода у наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Конституційний Суд неодноразово наголошував, що принцип рівності учасників судового процесу передбачає єдиний правовий режим реалізації їхніх процесуальних прав, а встановлення процесуальних відмінностей допустиме за умови, що вони переслідують правомірну мету та відповідають принципам верховенства права, юридичної рівності й домірності. При цьому процесуальні права мають бути практичними та ефективними, а не теоретичними чи ілюзорними. Такий підхід, зокрема, сформульований у рішеннях КС від 25.04.2012 №11-рп/2012 та від 15.07.2026 №7-р(ІІ)/2026.

Аналогічний підхід закріплено у ст.2 КПК, відповідно до якої кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, а сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів та інших доказів, передбачених Кодексом.

Саме у цій площині виникає головна проблема проєкту № 15569. Запропонований механізм дозволяє директору центру мотивованим рішенням надати експертизі, призначеній НАБУ або САП, пріоритет у черговості виконання, якщо це зумовлено процесуальними строками кримінального провадження. При цьому аналогічної можливості для експертизи, яку ініціювала сторона захисту, немає.

Формально така диференціація може бути виправдана необхідністю забезпечення процесуальних строків. Проте, термінова необхідність отримання експертного висновку може виникнути й у сторони захисту: у зв’язку із закінченням дослідження доказів, об'єкт може втратити властивості у разі зволікання, суд найближчим часом вирішуватиме питання, для якого висновок експерта має безпосереднє значення, обвинувачення вже отримало та подало власний експертний висновок, а суд переходить до його дослідження, висновок потрібний до допиту ключового свідка чи потерпілого.

Отже, критерієм пріоритетності виконання судових експертиз на законодавчому рівні обрано не терміновість конкретного експертного дослідження, а процесуальний статус суб’єкта, який звертається до центру. Саме це створює ризик несумісності такого механізму з принципами рівності сторін.

Інституційна незалежність НДЦ та вплив НАБУ

Окрему проблему становлять положення проєкту №15569, відповідно до яких НАБУ отримає можливість подавати центру пропозиції щодо штатної чисельності, спеціалізації експертів і першочергової розробки методик за напрямами, які відносяться до підслідності НАБУ. Також, взаємодія з центром включається до звітності НАБУ.

Така участь не передбачає прямого підпорядкування центру НАБУ. Навпаки, проєкт  передбачає низку гарантій незалежності. Однак питання незалежності експертної установи має оцінюватися не лише формально, а з врахуванням фактичних механізмів взаємодії з учасниками кримінального провадження.

У цьому контексті особливого значення набуває рішення ЄСПЛ від 5.04.2007 у справі «Stoimenov v. the former Yugoslav Republic of Macedonia», №17995/02 (пп.38—43). У цій справі експертний висновок був наданий Бюро судової експертизи, яке входило до структури міністерства внутрішніх справ, тобто органу, який ініціював кримінальне переслідування заявника. В свою чергу, експертний висновок підтримував обвинувачення, а захист не отримав ефективної альтернативної експертизи. ЄСПЛ у п.40 свого рішення наголосив: сумнів щодо нейтральності має значення, коли він об’єктивно виправданий. У тих конкретних обставинах висновок бюро за своїм процесуальним становищем більше нагадував доказ обвинувачення.

Звичайно, запропонована проєктом №15569 модель істотно відрізняється від обставин справи «Stoimenov v. the former Yugoslav Republic of Macedonia». Центр не входить до структури НАБУ і окремо передбачається його незалежність. Проте підхід ЄСПЛ є важливим для оцінки сукупності фактів.

Якщо одночасно існуватимуть спеціальний пріоритет НАБУ і САП у проведенні експертиз, можливість НАБУ впливати на кадрові та методологічні спеціалізації центру та фактична складність для захисту отримати аналогічну експертизу, може виникнути об’єктивно виправданий сумнів щодо забезпечення рівності сторін.

Особливої уваги потребуватиме в майбутньому, судова практика ВАКС. Якщо спеціальний статус центру з часом призведе до фактичного сприйняття його висновків як більш достовірних порівняно з експертними висновками інших державних чи приватних установ, це здатне посилити проблему. Сам по собі статус державної експертної установи не повинен створювати презумпцію більшої доказової сили її висновків.

Фінансування центру та рівність процесуальних можливостей

Ще одним аспектом, який потребує законодавчого уточнення, є фінансова модель центру. Законопроєкт №15569 передбачає його фінансування за окремою бюджетною програмою та встановлює спеціальний режим фінансового забезпечення. Також передбачається суттєвий рівень матеріального забезпечення працівників центру, що по ідеї, має розглядатись як одна з гарантій професійної незалежності експертів.

Проте, виникає питання про порядок фінансування експертиз, які проводяться за зверненням сторони захисту.

Так, відповідно до ст.122 КПК, витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим кодексом. Таким чином, законодавче врегулювання статусу центру має бути узгоджене із встановленим процесуальним розподілом витрат.

Таким чином, виникає питання: чи буде сторона захисту оплачувати експертизу центру на загальних підставах; якщо так, то за якими тарифами; якщо ні — чому державна експертиза фактично безоплатна для однієї сторони і фінансово обтяжлива для іншої?

Тому потрібно забезпечити, щоб державна модель фінансування не перетворилась на прихований механізм нерівного доступу до експертного ресурсу.

Автоматизований розподіл та 60-денний строк: позитивні гарантії з окремими ризиками

В свою чергу, запропонований автоматизований розподіл експертиз між експертами є позитивним інструментом забезпечення незалежності та неупередженості оскільки, він зменшує можливість ручного визначення конкретного експерта керівництвом установи, що, відповідно, потенційно зменшить ризики зовнішнього чи внутрішнього впливу. Також, позитивним є встановлення строку проведення експертизи до 60 календарних днів.

Проте, як зазначалось, центр може визначати пріоритетність проведення експертиз. Тобто, якщо він одночасно має значну кількість експертиз, то рішення про першочерговість фактично визначає, яка із сторін отримає доступ до експертизи раніше.

Тому доцільнішим було б встановити універсальний критерій пріоритетності, який не залежить від того, яка сторона ініціювала експертизу. Таким критерієм могла б бути доведена невідкладність, пов’язана з конкретним процесуальним строком або іншими об’єктивними обставинами і за умови однакового застосування такого механізму до сторони обвинувачення та сторони захисту.

Співвідношення моделі зі стандартами ст. 6 конвенції

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий судовий розгляд, зокрема, , що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою позицію за умов, які не ставлять її в суттєво невигідне становище порівняно з опонентом.

У справах, де експертиза має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, експерт не є просто технічним учасником провадження. Його висновок може істотно впливати на оцінку доказів судом. Саме тому організаційний зв’язок експерта або експертної установи з однією зі сторін, можливість однієї сторони швидше отримати експертний висновок чи фактична неможливість іншої сторони отримати альтернативне дослідження можуть мати значення для оцінки справедливості провадження.

Таким чином, виникає проблема стосовно процесуальних переваг однієї зі сторін і фактичним обмеженням можливостей іншої. В цьому контексті особливо важливо, щоб законодавча модель забезпечувала не лише формальну незалежність центру, а й практичну рівність доступу до його ресурсів.

Альтернативний законопроєкт як підтвердження наявності законодавчої дискусії

Окремої уваги заслуговує те, що 7.09.2026 у Верховній Раді зареєстровано альтернативний законопроєкт  «Про внесення змін до законів України «Про Національне антикорупційне бюро України» та «Про судову експертизу» щодо забезпечення реалізації права на реальну незалежну судову експертизу» (№15569-1). На момент підготовки статті він також перебуває на опрацюванні в комітеті парламенту.

Сам факт появи альтернативної законодавчої ініціативи, предметом якої прямо визначено забезпечення саме реальної незалежної судової експертизи, має значення для оцінки проєкту №15569. Він демонструє, що питання незалежності експертної діяльності не зводиться лише до створення нової установи, а охоплює ширшу проблему гарантування рівних процесуальних можливостей учасників кримінального провадження.

Таким чином, при подальшому доопрацюванні законопроєкту доцільно оцінювати не лише організаційну незалежність центру, а й те, наскільки запропонована модель забезпечує однакову практичну можливість сторони обвинувачення та захисту використовувати експертний ресурс.

Висновок

Отже, законопроєкт №15569 має обґрунтовану мету — посилення незалежності, професійності та оперативності судової експертизи. Однак окремі запропоновані механізми можуть створити дисбаланс між сторонами кримінального провадження.

Найбільші ризики виникають у зв’язку з можливістю надання НАБУ та САП пріоритету в проведенні експертиз, залученням НАБУ до визначення кадрових і методологічних напрямів діяльності центру та потенційно нерівними фінансовими й практичними можливостями сторони захисту. В сукупності такі положення потребують оцінки крізь призму стст.22, 122 КПК, пп.1, 3 ч.2 ст.129 Конституції та ст.6 конвенції.

Для забезпечення саме реальної, а не лише формальної незалежності центру доцільно встановити єдині для обох сторін критерії пріоритетності експертиз, гарантувати рівний доступ до експертного ресурсу та виключити можливість надання його висновкам наперед визначеної доказової переваги в сфері антикорупційної юстиції. Саме такий підхід дозволить поєднати завдання ефективного розслідування корупційних правопорушень із фундаментальними вимогами змагальності, рівності сторін та справедливого судового розгляду.

Закон і Бізнес