Магія без математики

Чому хеш-сума не доводить достовірності доказу, а лист — авторства

У суді достатньо вимовити «хеш-сума» — і сторони погоджуються, що доказ справжній. Хоча жоден юрист не зобов'язаний розуміти, що саме за цим стоїть. Адвокат показав, як це працює насправді

Магічне слово у процесі

На XI Міжнародному форумі із захисту бізнесу з доповіддю «Цифрові докази в судових спорах і кримінальних провадженнях: сучасна практика та проблеми допустимості» виступив заслужений юрист України, адвокат, керуючий партнер ЮК «АМБЕР», д.е.н. Семен Ханін. Відправною точкою він обрав звичку, яка вже закріпилася в процесі: достовірність електронної інформації підтверджують хеш-сумою.

Спікер одразу наголосив, що ця проблема не є специфічною для якоїсь однієї категорії справ. Питання електронної інформації та електронно-цифрових доказів однакове і для господарських операцій, і для кримінально-правових відносин — змінюється лише процесуальний кодекс, за яким така інформація потрапляє до суду, але сама природа доказу залишається тією самою.

«Хтось перший, незрозуміло хто, придумав, що достовірність інформації можна підтверджувати хеш-сумою», — зауважив спікер. Дивує його те, що для юристів це слово стало свого роду паролем: математичної освіти сторони не мають, суть обчислення не перевіряють, але щойно воно звучить у засіданні, питання достовірності вважається закритим. «А тут хеш-сума — все, в десятку попав, тобі вже довіряють», — описав адвокат типову реакцію на такий аргумент.

Насправді ж хеш-сума — це не єдина величина, а результат обчислення за конкретним алгоритмом, і таких алгоритмів існують тисячі. Один із найпоширеніших, MD5, понад 10 років вважався надійним і застосовувався найвідомішими світовими компаніями, зокрема Cisco та Apache. Але те, що в 1992 році мало статус достовірного, у 2011-му, за словами спікера, виявилося вразливим: з'ясувалося, що різні файли можуть мати однакову хеш-суму. Ця ситуація має назву колізія.

Те саме сталося й з алгоритмом SHA-1, який протягом 22 років використовували Microsoft, GitHub, Google Chrome і Mozilla Firefox: можливість колізії підтвердили у 2017 році. Попри це обидва алгоритми досі трапляються в практиці — зокрема, зазначив спікер, у матеріалах, які надходять від відомої компанії Cellebrite, інформація буває завірена хеш-сумою за алгоритмом MD5.

Аби показати, що це не теорія, спікер провів експеримент на власному комп'ютері: узяв дві очевидно різні фотографії й підібрав для них однакову хеш-суму за алгоритмом SHA-1. Більше того, він публічно запропонував колегам скористатися цим: «Надсилайте нам якісь свої дві фотографії, ми вам вернемо їх у тому форматі, що хеш-сума за алгоритмом SHA-1 буде співпадати. І ви зможете в суді, в будь-якому процесі це продемонструвати».

Сенс цієї пропозиції, пояснив адвокат, не лише процесуальний. Юристу, який працює в компанії, буває складно донести масштаб ризику до керівництва — а наочна підробка, зроблена за кілька хвилин, спрацьовує краще за будь-які пояснення: побачивши два різні файли з однаковою хеш-сумою, власники бізнесу починають ставитися до питання інакше.

Головна претензія спікера — не до самої технології, а до того, що вона потрапила в процес стихійно. Термін почали вживати, ні в кого не запитуючи й не вносячи його до законодавства, і тепер на ньому будуються висновки про достовірність доказів. «Якщо треба щось робити, треба робити це свідомо, треба вносити в законодавство якісь зміни, визначати якийсь порядок, а не робити це на власний розсуд», — переконаний адвокат.

Лист із адреси суду

Друга частина доповіді стосувалася електронного листування. Суди, зокрема в господарському процесі, виходять з того, що наявність або відсутність листа підтверджує факт спілкування між сторонами. Проблема в тому, що відправника можна підробити: технічно ніщо не заважає надіслати повідомлення з будь-якої адреси, навіть з адреси суду.

Спікер продемонстрував це на власному прикладі — надіслав справжній лист з однієї своєї скриньки на іншу, а другий такий самий відправив із підробленого сервера, але начебто від себе. Візуально, за його словами, обидва листи практично не відрізняються. Сюди ж належать і масові фішингові розсилки: якщо раніше гроші просив міфічний принц, то тепер приходить лист начебто від Amazon із проханням підтвердити акаунт.

Перевірити справжність відправника, втім, можна — у будь-якому поштовому сервісі є функція перегляду оригіналу листа. Там, пояснив спікер, видно три показники: з якого сервера насправді надійшов лист, чи має цей сервер електронний підпис і ким лист засвідчено. «Може, це і складно для юриста робити, але якщо в компанії будь-хто не робить такої перевірки, рано чи пізно ви отримаєте лист від якихось злочинців», — попередив він.

Є в цього й суто доказовий бік. Якщо згодом доведеться встановлювати, чи справді лист надсилала вказана в ньому особа, ситуація стане складною: у відправника, від чийого імені діяли зловмисники, у скриньці не буде жодного відправленого повідомлення.

Не рятує ситуацію й електронний підпис. Спікер звернув увагу, що підпис можна згенерувати за власним алгоритмом і надіслати з ним документ до суду з будь-якої адреси. При перевірці уважна людина побачила б, що алгоритм не належить акредитованому надавачу послуг, але на практиці такі документи приймають і виконують, а встановити підміну можна вже потім, експертним шляхом. «Ми робимо багато речей, не розуміючи справжній зміст своїх дій», — підсумував він.

Ці ж механізми, нагадав адвокат, лежать в основі роботи кол-центрів, які виманюють гроші в людей: там підробляють електронні підписи, хеш-суми, листування, голос і зображення. «Це біда, наслідки якої ми бачимо вже прямо сьогодні», — констатував він.

Відповідаючи на репліку модератора про звичку критикувати владу й правоохоронців, спікер зауважив, що адресат претензій цього разу інший. Формально винними можна назвати законодавців, які чогось не доробили, але наслідки незахищеності лягають не на них: із підробленими доказами, листами й підписами щодня стикаються клієнти та бізнес, який юристи супроводжують. Тому й рішення, за його словами, лежить у практичній площині — компанії варто рахувати ризики й вирішувати, чи не потрібна їй окрема людина, відповідальна за такі перевірки. «Потрібно щось робити наперед, не очікувати, коли проблема постукає у двері», — завершив виступ спікер.

Закон і Бізнес