Засідання, якого не було

Як відсутність фіксації судового засідання рятує від підозри

Судовий контроль у кримінальному провадженні — не просто процесуальна формальність. Поза Вищим антикорупційним судом він нерідко залишається саме нею. Що змінює нова ухвала апеляційної палати ВАКС?

Контроль для галочки

На IV White-Collar Crime Forum із доповіддю «Судовий контроль у справах White-Collar Crime: розвиток практики» виступив керуючий партнер ЮК «АМБЕР», к.е.н., заслужений юрист України, адвокат Семен Ханін.

Розпочинаючи виступ, адвокат звернув увагу на ст.3 КПК, де зазначено, що слідчий суддя — це суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. «Як пісня звучить», — іронічно прокоментував спікер. Для практики, однак, ця «пісня» звучить зовсім інакше.

С.Ханін розповів про власний досвід звернення до Печерського районного суду м.Києва зі скаргою на повідомлення про підозру. Слідчий Національної поліції за погодженням прокурора Офісу Генерального прокурора повідомив клієнта про підозру за статтею Кримінального кодексу, якої не існує. «Суддя подивився ще раз на всяк випадок в кодекс, дійсно її не знайшов і скасував повідомлення про підозру», — розповів спікер.

ОГП оскаржив це рішення до Київського апеляційного суду. Враження від того засідання С.Ханін описав напівжартома: секретар 10 разів перепитував, чи не хоче адвокат здати флешку, а колегія суддів, схоже, вела власну розмову доти, поки він викладав позицію. Врешті апеляційний суд скасував рішення першої інстанції.

«Я ніколи не мав такого розуміння, що в загальних судах ситуація з судовим контролем ще набагато гірше, ніж у Вищому антикорупційному суді», — підкреслив адвокат. А в загальних судах, за його словами, фактично 99% справ, де судовий контроль — це фікція, формальність. Скарга на повідомлення про підозру призначається до розгляду інколи через 4 роки — коли справа вже давно слухається по суті.

Загальні суди, на переконання спікера, де-факто легалізують будь-які процесуальні дії: обшуки, невідкладні обшуки, арешти. Як приклад, С.Ханін навів випадок, коли один із загальних судів надав доступ до банківської таємниці щодо всіх клієнтах адвокатського об’єднання. «Якщо говорити про нинішній стан судового контролю, то він є тільки у ВАКС. У тому вигляді, як є, але він хоча б є», — підсумував адвокат.

27 секунд на рішення

Відтак спікер перейшов до ухвали, яку назвав «революційною» —практики апеляційної палати ВАКС.

Її передумовою стала позиція об’єднаної палати Касаційного кримінального суду за результатами розгляду справи №336/4830/22. Суд дійшов двох ключових висновків. По-перше: формулювання «за участю» в законі не є тотожним формулюванню «за обов’язкової участі» — останнє завжди прямо позначене у відповідних приписах. По-друге: відповідно до взаємозв’язку чч.4, 6 ст.107 КПК та стст.87, 234 КПК, постановлення ухвали про дозвіл на обшук без повної технічної фіксації засідання тягне за собою визнання отриманих доказів недопустимими.

С.Ханін звернув увагу на неоднозначність першого висновку. Якщо «за участю» означає лише обов’язок суду повідомити — то чи відбулося засідання «за участю», якщо слідчого повідомили, але він фізично не прийшов? «Тобто прийшов собі слідчий суддя, нікого немає, камера, мотор і пішов сам з собою дискутувати? Чи як?» — риторично запитав адвокат.

Спікер зауважив, що таке тлумачення породжує парадокс: участь можлива без фізичної присутності. Для ілюстрації С.Ханін навів ст.156 КПК — розгляд клопотання про відсторонення від посади, де вжито формулювання «за участю слідчого або прокурора», — і ст.53 щодо залучення захисника у разі невідкладної процесуальної дії. Тепер адвокати можуть посилатися на це рішення ОП ККС і стверджувати, що «за участю» означає лише обов’язок суду повідомити сторону. Втім, попри цю процесуальну колізію, саме другий висновок Верховного Суду — про недопустимість доказів через відсутність фіксації — і став правовою підставою для революційного рішення АП ВАКС.

На цьому тлі особливої ваги набула справа №991/1214/26. Під час розгляду у Печерському райсуді столиці клопотання про обшук сторона захисту запросила технічний запис засідання. Суд довго його шукав, навіть призначив службове розслідування — і врешті надав аудіофайл тривалістю… 27 с, де головуючий зачитував лише результативну частину ухвали. Усі докази у справі було отримано саме за наслідками цього обшуку.

Захист заявив про відсутність повної технічної фіксації та просив визнати всі докази недопустимими, а підозру — скасувати. Слідчий суддя ВАКС відмовив, запровадивши власний термін — «коротка технічна фіксація». Захист звернувся до апеляційної палати.

АП ВАКС дослідила ті самі 27 с і виклала свої висновки, які С.Ханін навів дослівно: «Судове засідання з розгляду клопотання фактично не проводилось у встановленому КПК порядку. Тривалість засідання протягом 27 с не дозволяє здійснити навіть формальні дії, передбачені стст.342 і 345 КПК». Протокол засідання визнано таким, що не відповідає вимогам ст.108 КПК, а наявний запис — таким, що не містить фіксації перебігу засідання за участю слідчого. Відтак докази, отримані під час обшуку та покладені в обґрунтування підозри, визнано недопустимими. Ухвалу слідчого судді скасовано, а разом із нею — і повідомлення про підозру.

«На відміну від ганебної практики останніх років, коли судовий контроль формально проводився і його фактично взагалі навіть не було, —вперше за багато часу можу сказати, що ця ухвала АП ВАКС є взірцем», — наголосив С.Ханін. За його словами, судді підійшли до аналізу норм КПК та матеріалів справи неформально — дослідили ці 27 с і ухвалили рішення по суті.

Завершуючи виступ, адвокат висловив сподівання: якщо така практика стане загальною — вона дійсно відповідатиме ст.3 КПК.

Закон і Бізнес