Коли може мати місце провокація злочину та як це встановлюється — огляд ККС

Одночасне твердження стороною захисту про те, що особа не отримувала неправомірної вигоди і про те, що мала місце провокація з боку правоохоронних органів, є взаємовиключними.

На це звернув увагу Касаційний кримінальний суд, залишаючи без змін вирок ВАКС у справі №991/1710/22, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили обвинуваченого за ч.4 ст.190, ч.4 ст.27 — ч.2 ст.15 — ч. 4 ст.369 КК, а саме за те, що він, як радник на громадських засадах директора ДБР, вступив у спільну змову з особою, з якою розробили план спільних дій щодо створення у представників товариства хибного уявлення про можливість закриття кримінального провадження тільки за умови надання $150 тис. неправомірної вигоди директору ДБР.

ККС звернув увагу на те, що якщо сторона захисту стверджує, що має місце провокація злочину, то висунення цієї версії передбачає визнання факту отримання особою неправомірної вигоди.

Про провокацію злочину може йтися тоді, коли правоохоронні органи штучно створили ситуацію, з метою спонукати особу до вчинення злочину. Однак якщо правоохоронні органи лише долучилися до фіксації і розслідування на певному етапі розвитку подій, зокрема після подання особою заяви про вчинення злочину, то це свідчить про їх пасивну роль, яка проявилася лише у належній фіксації вчинюваного кримінального правопорушення.

Крім цієї справи, до тематичного огляду ККС, в якому зібрано ключові висновки щодо провокації злочину, включено низку інших.

В огляді висвітлено правові позиції про сутнісні ознаки провокації злочину в контексті практики ЄСПЛ та їх застосування національними судами, проаналізовано поняття і критерії провокації злочину. Звернено увагу на відмежування провокації злочину від допустимої поведінки правоохоронних органів.

Акцентовано й на конфіденційному співробітництві та його відмінності від провокації злочину. Крім того, в огляді відображено вимоги до процесуальних документів.

Закон і Бізнес