Спростувати заяви про катування має сторона обвинувачення — суддя ВС

Тягар доведення допустимості доказів у справах про неналежне поводження покладений саме на сторону обвинувачення, а не захисту, адже остання не має процесуальних можливостей проводити власні розслідування.

На цьому наголосив суддя Касаційного кримінального суду Аркадій Бущенко під час виступу на запуску тренінгового курсу HELP «Заборона неналежного поводження», інформує «Закон і Бізнес».

У доповіді, що присвячена огляду практики Верховного Суду щодо застосування європейських стандартів протидії катуванням та неналежному поводженню, він зауважив, що саме на суд покладено обов’язок перевіряти ефективність розслідувань таких заяв.

Суддя навів приклади з практики ВС, в яких ключове значення мало питання про забезпечення права на захист. Зокрема, формальна присутність адвоката під час слідчої дії не гарантує дотримання цього права, якщо підозрюваний був позбавлений можливості конфіденційного спілкування із захисником. Суддя звернув увагу на сталі підходи ЄСПЛ, відповідно до яких право на доступ до адвоката включає не лише його фізичну присутність, а й можливість надати клієнту інструкції в приватному порядку до допиту.

Окремо А.Бущенко зауважив на важливості ролі службової особи, відповідальної за благополуччя затриманих, яка має фіксувати всі обставини перебування особи під контролем поліції. На думку судді, нехтування цією функцією призводить до серйозних прогалин у перевірці заяв про неналежне поводження. Й ВС неодноразово визнавав недопустимими позасудові свідчення, якщо заяви про катування не були спростовані належним та ефективним розслідуванням.

Доповідач поінформував, що кількість скарг щодо катування суттєво зменшилася порівняно з 1990-ми роками, чому сприяли процесуальні гарантії, закладені в КПК 2012 року. Зокрема, заборона використання позасудових свідчень та обов’язок держави забезпечити безоплатну правову допомогу.

Також А.Бущенко приділив увагу питанню перегляду рішень Верховним Судом за наслідками рішень Європейського суду з прав людини. Як приклад, він навів резонансні справи, де особи, засуджені до довічного ув’язнення, були звільнені після перегляду рішень у зв’язку з недоведеністю їхньої участі у кримінальному правопорушенні.

Водночас він зупинився на складних питаннях, які постають перед судами у випадках, коли докази визнаються недопустимими, але решта матеріалів формально підтверджує вину.

Захід організовано проєктом Ради Європи HELP у співпраці з Національною школою суддів України і Тренінговим центром прокурорів України.

Закон і Бізнес