Добросовісного набувача захистили від безоплатного вилучення власності — закон

Держава або територіальна громада не зможе витребувати майно від добросовісного набувача, якщо з моменту реєстрації права власності за першим набувачем минуло більше 10 років.

Такі нововведення передбачені законом «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12.03.2025 №4292-IX, інформує «Закон і Бізнес».

Змінами до ЦК, що внесені цим законом, встановлюється, що перебіг позовної давності за вимогами щодо витребування чи визнання права щодо нерухомого майна, переданого з державної або комунальної власності у приватну власність, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, починається від дня державної реєстрації права власності першого набувача або дати передачі першому набувачеві нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності (ч. 8 ст.261).

Законом доповнено ст.388 ЦК новою частиною, яка передбачає, що держава, територіальна громада, крім випадків, передбачених ч.2 ст.388 ЦК, також не може витребувати майно від добросовісного набувача на свою користь, якщо:

1) з моменту реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності першого набувача на нерухоме майно, передане такому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність, незалежно від виду такого майна, минуло більше 10 років;

2) з дати передачі першому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі законодавством не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності, минуло більше 10 років.

Зміна першого та подальших набувачів не змінює порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування майна, передбаченого цією частиною.

Дія положень цієї частини не поширюється на випадки, якщо майно на момент вибуття з володіння держави або територіальної громади належало:

а) до об’єктів критичної інфраструктури;

б) до об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави;

в) до об’єктів та земель оборони;

г) до об’єктів або територій природно-заповідного фонду, за умови наявності підтвердних документів про статус таких об’єктів (територій) на момент вибуття з володіння;

ґ) до гідротехнічних споруд, за умови наявності підтвердних документів про статус таких об’єктів на момент вибуття з володіння;

д) до пам’яток культурної спадщини, які не підлягали приватизації.

Також встановлено, що суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Причому таке рішення суд постановляє за умови попереднього внесення вартості такого майна на депозитний рахунок суду.

Водночас, держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника.

Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об’єктів приватизації, визначених законом «Про приватизацію державного житлового фонду».

Цей закон набирає чинності з 9.04.2025.

Закон і Бізнес