Чому місцева влада не має права визначати порядок масових зібрань — ВП ВС

Право громадян на мирні зібрання є їх невідчужуваним і непорушним правом, гарантованим Основним Законом. Порядок організації проведення зборів має бути встановлений Верховною Радою і винятково на підставі закону.

На цьому наголосила Велика палата Верховного Суду, переглянувши за виключними обставинами справу №2а-16636/12/2670 та відмовивши у позові КМДА про встановлення обмеження права на мирні зібрання у період з 5.12.2012 до 31.03.2013 на вул.Інститутській у м.і Києві, інформує «Закон і Бізнес».

ВП ВС зазначила, що такий висновок узгоджується з рішенням КСУ у справі за конституційним поданням МВС щодо офіційного тлумачення приписів ч.1 ст.39 Конституції про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій (справа щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання) від 19.04.2001 №4-рп/2001.

Натомість у цій справі суди мотивували свої рішення передусім указом 1988 року №9306-ХІ «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР» та рішенням Київської міської ради від 24.06.1999 №317/418, яким затверджено Порядку організації та проведення в м. Києві недержавних масових громадських заходів політичного, релігійного, культурно-просвітницького, спортивного, видовищного та іншого характеру.

ВП ВС зауважила, що як указ, так і порядок не відповідають ідеї забезпечення такого фундаментального права, як право на мирні зібрання, гарантоване Конституцією. Адже потрібно розрізняти закони та інші акти, прийняті до схвалення Конституції, а також після цього моменту. А тому перед застосуванням указу суди мали оцінити, чи не суперечить цей нормативний акт Конституції, і лише в тому разі, якщо б не було встановлено такої суперечності, мали право застосовувати його приписи.

Інший нормативний акт, порядок, суперечить Конституції, оскільки відповідно до ст.39 останньої обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання може встановлюватися судом відповідно до закону. Натомість цей порядок хоч і був прийнятий після схвалення Конституції, проте не є законом.

З огляду на порушення прав заявників, установлені ЄСПЛ у справі «Цімейко проти України», ВП ВС дійшла переконання, що ці права підлягають поновленню шляхом скасування рішень судів та ухвалення нового.

Закон і Бізнес