Для призначення одноразової грошової допомоги вирішальне значення має не будь-який факт встановлення інвалідності, а саме той, що прямо пов’язаний із виконанням обов’язків військової служби чи захистом Батьківщини.
Такого висновку дійшов Касаційний адміністративний суд, залишаючи без змін попередні рішення у справі №240/4278/24, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі особа звернувся із позовом до Міністерства оборони щодо зобов’язання виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1.01.2023, у зв’язку із встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок травми, пов’язаної із захистом Батьківщини, з урахуванням вже виплаченої суми допомоги.
Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адмінсуду, позов задоволено.
У касаційній скарзі Міноборони доводило, що у позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2021 рік).
Згідно з обставинами справи, позивачу в 2021 році встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок травми, отриманої в результаті нещасного випадку, не пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби. У 2022 році під час виконання бойових завдань позивач зазнав мінно-вибухової травми. Відповідно до довідки йому встановлено 40% втрати працездатності у зв’язку з травмою, пов’язаною із захистом Батьківщини, однак одноразова грошова допомога виплачена не була.
Під час повторного огляду 28.03.2023 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок зазначеної травми. На підставі цього комісія Міноборони ухвалила рішення про виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2021 року), в сумі 681 тис. грн.
Як зазначив КАС, право на отримання одноразової грошової допомоги виникає у військовослужбовця або особи, звільненої з військової служби, лише у зв’язку із встановленням інвалідності у випадках поранення, контузії, травми, каліцтва, отриманих під час проходження військової служби, або захворювання, прямо пов’язаного з її виконанням. При цьому юридичне значення має саме факт первинного встановлення інвалідності у зв’язку з проходженням військової служби. Адже він визначає момент виникнення права на виплату і прожитковий мінімум, з якого має обчислюватися її розмір.
Натомість випадки встановлення інвалідності з причин, що не мають зв’язку з виконанням військового обов’язку (побутова травма, загальне захворювання тощо), не підпадають під дію спеціального правового регулювання та не можуть визначати дату для обчислення розміру одноразової грошової допомоги.
Оскільки інвалідність ІІ групи, встановлена позивачу в 2021 році, не була пов’язана з виконанням обов’язків військової служби, право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникло лише з 28.03.2023, коли її встановлено у зв’язку з травмою, пов’язаною із захистом Батьківщини. Отже, КАС констатував, що саме 2023 рік є відправною точкою для визначення розміру допомоги, і вона має обчислюватися виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 1.01.2023.

Аби не пропустити новини судової практики, підпишіться на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!