Визнання права виконавця на подання позову в інтересах боржника, але по суті проти його волі і всупереч його інтересам, легалізувало примусове призначення особи позивачем, що, безумовно, є неприпустимим.
Таку позицію висловив Касаційний цивільний суд, переглядаючи справу №367/252/24, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі приватний виконавець звернувся до суду з позовом про визнання недійсними шлюбного договору й договорів дарування та визначення частки боржника в спільному майні. Позов мотивував тим, що у нього на виконанні перебувають виконавчі листи про стягнення з позивача боргу. Зазначав, що в ході здійснення виконавчих дій установлено, що у боржника відсутнє майно, за рахунок якого можна задовольнити вимоги стягувача. Водночас він також виявив, що позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі, у період якого подружжя набуло у власність земельну ділянку та житловий будинок, які на праві власності були зареєстровані за чоловіком.
Вказував, що позичальниця уклала з чоловіком шлюбний договір, за змістом якого набуте подружжям у період шлюбу майно є особистою власністю того з подружжя, за ким таке майно зареєстровано. У подальшому чоловік подарував ділянку та житловий будинок доньці сторін. Приватний виконавець уважає, що метою укладення зазначених правочинів було уникнення цивільно-правової відповідальності та ухилення від виконання позикових зобов’язань перед кредитором
Суд першої інстанції повернув позовну заяву виконавцеві без розгляду. Апеляційний суд цю ухвалу скасував, зазначивши, що приватний виконавець має право звертатись від імені боржника з позовною заявою про оспорення фраудаторних правочинів та про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, а також як учасник такої справи має право оскаржувати судові рішення.
Своєю чергою, КЦС зауважив, що у законах «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», «Про виконавче провадження» та ЦПК не передбачено повноважень державного (приватного) виконавця на звернення до суду з позовом в інтересах сторони виконавчого провадження у порядку цивільного судочинства. Позов може подавати позивач або інша особа в його інтересах для захисту права та охоронюваного законом інтересу саме позивача, а не іншої особи.
Водночас особа, яка звертається до суду від імені позивача, повинна діяти в інтересах позивача, тобто вчиняти дії, які стосуються захисту його інтересів, а не навпаки.
Також КЦС відзначив, що за висновками ВП ВС, сформульованими в постанові від 8.06.2022 у справі № 2-591/11, приватного виконавця фактично було наділено не передбаченим законом та не властивим для нього повноваженням звертатись до суду з позовом в інтересах інших осіб, зокрема боржника. Водночас приватний виконавець, здійснюючи повноваження з виконання судового рішення, фактично діє в інтересах саме стягувача, а не боржника, який має протилежний інтерес у справі і, очевидно, не може бути визначений позивачем.
ВП ВС, погоджуючись з тим, що суди неоднаково застосовують приписи ст.56 ЦПК у подібних правовідносинах, постановила ухвалу про прийняття справи до свого розгляду. Слухання призначені на 23 квітня цього року.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!