Співучасть у злочині, відмова виконати наказ і призначення слідчих — огляд ККС

Відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом настає для всіх співучасників, незалежно від того, що транспортним засобом керував один із них.

На це звернув увагу Касаційний кримінальний суд, залишаючи без змін вирок суду у справі №730/457/20, інформує «Закон і Бізнес».

Обвинувачений у цій справі вступив у злочинну змову з іншим співучасником, надавши йому власний автомобіль марки «Ауді». Після того, як обвинувачений побив потерпілого, співучасник допоміг привести у рух автомобіль потерпілого, застосувавши буксирування. При цьому співучасник не перешкоджав злочинним діям обвинуваченого та не намагався їх припинити.

З огляду на це, суд першої інстанції дійшов висновку, що обвинувачені спільними узгодженими діями незаконно заволоділи автомобілем марки ГАЗ.

У касаційній скарзі захисник стверджував про відсутність змови свого підзахисного з іншим обвинуваченим на заволодіння транспортним засобом.

Натомість ККС указав, що поведінка осіб під час скоєння кримінального правопорушення була узгодженою, оперативною і послідовною, а обопільність їх умислу підтверджується також і їх конклюдентними діями.

Отже, хоча співучасник особисто не вчиняв активних дій, спрямованих на фізичне переміщення ТЗ, не свідчить про відсутність у його діях складу злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК.

Крім цієї справи в огляд практики ККС за липень 2024 року включені низка інших. Зокрема, у сфері кримінального права вказано, що під час призначення покарання із застосуванням ст.69¹ КК добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди не враховується (відсутність цієї ознаки не є перешкодою для застосування спеціальних правил призначення покарання) тоді, коли такі збитки або шкоду не заподіяно.

Констатовано, що відмова голови Державної авіаційної служби виконати наказ Міністерства інфраструктури, виданий поза межами повноважень останнього, відповідала законодавству, що діяло на час подій, і не може розглядатися як дія чи бездіяльність «в порушення законодавства» і «всупереч інтересам служби».

У сфері кримінального процесуального права вказано, що правилами КПК не передбачено кількаразового призначення слідчого у кримінальному провадженні, яке було виділено або об’єднано з іншим, якщо після початку досудового розслідування вже було визначено слідчого чи групу слідчих для його проведення. Тож слідчий (група слідчих), а також прокурор (група прокурорів) автоматично не втрачають своїх повноважень із моменту виділення матеріалів в окреме кримінальне провадження в разі, коли виділене провадження розслідує той самий підрозділ того ж органу досудового розслідування, а процесуальне керівництво здійснює той самий орган прокуратури до прийняття відповідних рішень уже в окремому провадженні.

Зазначено, що положення ст.214 КПК не містять вимог про внесення до ЄРДР за окремим порядковим номером відомостей про вчинення кожного з тих діянь, що охоплюються єдиним умислом особи й передбачені відповідною диспозицією як альтернативні форми виявлення суспільно небезпечного діяння.

Закон і Бізнес