Право почати з початку

Добросовісність як умова погашення боргів в інституті неплатоспроможності фізособи

У 2019 році було запроваджено інститут, що врегульовує питання неплатоспроможності фізособи в інший спосіб, аніж для юрособи. В чому відмінності таких механізмів? Та чому ознаки недобросовісності можуть все зіпсувати...

Мета та механізми

У Вищій школі адвокатури відбувся вебінар «Право неплатоспроможності фізичної особи: трохи історії та сучасність». Спікером заходу виступив адвокат, арбітражний керуючий Василь Дерлюк.

Лектор зазначив, що Кодекс з процедур банкрутства визначає, що його метою є врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності фізичних осіб, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації та потребують допомоги з боку держави. Цей кодекс визначає умови та порядок відновлення платоспроможності боржника — юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

У першій же статті містяться визначення таких понять як «реструктуризація боргів боржника» та «погашення боргів боржника». Водночас, ч.6 ст.133 КзПБ встановлює, що вимоги, незадоволені через недостатність майна боржника, вважаються погашеними, крім випадків, передбачених кодексом. Господарський суд при постановленні ухвали про завершення процедури погашення боргів боржника та закриття провадження у справі про неплатоспроможність ухвалює рішення про звільнення боржника-фізичної особи від боргів (ч.1 ст.134 КзПБ).

На те, що концепція інституту неплатоспроможності фізичних осіб розрахована на надання допомоги саме добросовісному боржнику, фінансово-майновий стан якого свідчить про його дійсну неплатоспроможність, звернув увагу Верховний Суд у постанові від 23.05.2023 у справі №910/5369/21.

В іншій постанові — від 22.09.2021 у справі №910/6639/20 — ВС указав на те, що інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів та належного цій особі майна.

Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника-фізособи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів — забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

Однак, на відміну від банкрутства юросіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізосіб КзПБ не встановлена. На це звернув увагу ВС у постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20. Адже із введенням в дію 21.10.2019 КзПБ запроваджено новий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізосіб, ФОП та не тотожний за метою і механізмом реалізації до інституту банкрутства юросіб.

Дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі за ч.11 ст.126 КзПБ є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізосіб, а ч.1 ст.130 КзПБ формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо ПРБ.

Поруч із цим, самі по собі заява та клопотання кредитора про закриття провадження у справі про неплатоспроможність, за відсутності передбачених спеціальним законом підстав та обставин, не можуть бути достатньою та безумовною підставою для їх задоволення господарським судом (постанова ВС від 15.03.2023 у cправі №918/944/21).

В іншій справі — №922/493/21 (постанова ВС від 6.09.2023) закцентовано на тому, що категорія фраудаторності у процедурі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами. Отже, можливість оспорення правочину боржника у межах справи про неплатоспроможність фізособи є одним із юридичних інструментів гарантування збільшення ліквідаційної маси боржника та, як результат, захисту інтересів кредиторів шляхом максимально можливого задоволення їх вимог.

Обов’язок боржника

Окремо В.Дерлюк висвітлив проблематику добросовісності боржника. Скористатися процедурами банкрутства можна в тому випадку, якщо неможливість погашення боргу виникла внаслідок певних життєвих обставин, які можуть свідчити про неплатоспроможність боржника.

Разом з тим, якщо має місце свідоме ухилення боржника від виконання боргових зобов’язань, то в такому випадку фізособа не зможе скористатися процедурами банкрутства. Прикладами є, зокрема, ухвали Господарського суду Харківської області від 27.01.2020 у справі №922/4219/19, від 03.06.2020 у справі №922/1213/20, від 05.08.2020 у справі №922/2235/20.

А у постанові від 16.12.2021 у справі №910/8306/20 ВС зазначив, що реалізація обов’язку фізособи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, в тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність. При поданні до господарського суду заяви, обов’язком боржника є складення реального (виконуваного) проекту плану реструктуризації, який після розгляду судом грошових вимог та формування реєстру кредиторів розробляється, уточнюється та погоджується з кредиторами. Саме тому суд за власною ініціативою може прийняти рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника, але лише за умови добросовісного виконання боржником своїх обов’язків та якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів (ч.1 ст.130 КзПБ).

У судових процедурах неплатоспроможності скористатися правом на реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, тому до боржника – фізособи за приписами книги четвертої КзПБ установлено спеціальні вимоги до його добросовісності. Під добросовісності розуміється також те, що боржник не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов’язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог. При цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об’єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог (з постанови ВС від 26.05.2022 у справі №903/806/20).

Обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника, у сукупності з іншими підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі замість переходу до процедури погашення боргів. Такими обставинами можуть бути, серед іншого:

ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо);

зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю;

посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з’ясування суттєвих обставин, або

в інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом;

економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.

Також у цьому контексті В.Дерлюк навів постанову, в якій суд визнав недобросовісну поведінку боржниці достатньою підставою для закриття справи (постанова ВС від 14.06.2023 у справі №916/3871/21).

Закон і Бізнес