Недопустимо заперечувати факти, що визнавалися в іншій справі — ВС

Особа не може вимагати визнання договору недійсним з підстав відсутності волевиявлення, якщо в іншій справі за її участю факт укладення цього договору вже встановлений судовими рішеннями, а сама особа раніше не заперечувала його існування.

На цьому акцентував Касаційний господарський суд, залишаючи без змін постанову апеляційної інстанції у справі №902/1302/22(902/65/25), інформує «Закон і Бізнес».

У межах справи про банкрутство ТОВ фізична особа звернулася до суду з позовом про визнання договору поруки недійсним з підстав відсутності її підпису та волевиявлення, а отже — недотримання письмової форми правочину (ст.207 ЦК).

Рішенням господарського суду договір поруки визнано недійсним і відмовлено у визнанні його неукладеним, оскільки за відсутності оригіналу договору, який не був наданий відповідачем-1 на вимогу суду, є встановленою стверджувана обставина, що він не був підписаний особисто позивачкою

Апеляційний госпсуд це рішення скасував у частині визнання договору недійсним та відмовив у позові, пославшись на докази електронного листування між сторонами щодо укладення договору та вираження волі позивача його на укладення.

Водночас встановлено, що в попередній справі за участю тих самих сторін факт укладення договору поруки вже підтверджено судовими рішеннями, на підставі яких із позивачки як поручителя солідарно стягнуто заборгованість.

Своєю чергою, КГС зауважив, що відповідно до ч.4 ст.75 ГПК обставини, встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, не підлягають повторному доказуванню. У попередній справі позивачка заперечувала лише зобов’язання за договором поруки, але не факт і обставини його укладення, що свідчить про непослідовність та суперечливу поведінку.

Суд касаційної інстанції застосував доктрину venire contra factum proprium, зазначивши, що сторони зобов’язані діяти добросовісно, утримуватися від суперечливої поведінки та зловживання процесуальними правами. Заперечення факту укладення договору після його фактичного визнання в іншому судовому процесі є проявом недобросовісної поведінки і порушує принципи чесності, правової визначеності й стабільності правовідносин (ч.3 ст.13 ЦК, ч.1 ст.43 ГПК).

З урахуванням установлених обставин, обізнаності позивачки з умовами договору поруки та відсутності інших підстав недійсності КГС погодився з висновками апеляційного суду про відсутність підстав для визнання договору поруки недійсним.

Закон і Бізнес