Докази в господарському процесі та інші питання застосування ГПК — огляд ВС

Документи, не перекладені з іноземної мови (недержавної мови, зокрема російської) на українську та не засвідчені належним чином в порядку ст.79 закону «Про нотаріат», не є належними та допустимими доказами.

На це звернув увагу Касаційний господарський суд, залишаючи без змін попередні судові рішення у справі №910/20940/21 (910/19964/23), інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі арбітражний керуючий звернулася з позовом до товариств про визнання договору комісії недійсним як фраудаторного.

Суд першої інстанції в позові відмовив. Із цим погодився й апеляційний суд, зокрема, зазначивши, що документи «Соглашение об основных условиях сделки (Term Sheet)» та «Дополнительное соглашение», які вказані підставою позову, складені іноземною (російською) мовою, не містять засвідченого перекладу на державну мову, та не засвідчені належним чином, а тому не були прийняли судами до уваги як докази.

Своєю чергою КГС зазначив, що відповідно до чч.1, 2, 4 ст.91 ГПК письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено ГПК. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Водночас, КГС нагадав, що до письмових доказів, викладених недержавною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідчена в порядку ст.79 закону «Про нотаріат».

Крім того, до нової редакції огляду практики КГС щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу додано й інші правові позиції. Зокрема, в частині:

диджиталізації правосуддя: розширено розділ щодо обов’язкової реєстрації в системі «Електронний суд» та процесуальних наслідків невиконання цієї вимоги для юридичних осіб, щодо яких порушено справи про банкрутство;  

доказування та експертизи: систематизовано підходи до розгляду питання про повернення коштів за непроведену судову експертизу;

юрисдикційності: уточнені критерії розмежування господарської та цивільної юрисдикції у спорах про забезпечення виконання зобов’язань (застава, порука тощо);

врегулювання спору за участю судді: проведена диференціація мирової угоди та процесуального розстрочення виконання рішення;

питань, пов’язаних з виконанням судових рішень: визначено правові наслідки повернення виконавчого документа та статус заходів примусового виконання.

Документ структурований за статтями ГПК, що дає змогу швидко знайти потрібну правову позицію. Кожен висновок супроводжується активним посиланням на повний текст постанови в ЄДРСР.

Закон і Бізнес