Голова Верховного Суду Станіслав КРАВЧЕНКО:

«На тлі заходів з відновлення довіри не можна втратити суддівську незалежність»

До і без того багатостраждальної суддівської системи, реформування якої усе ніяк не завершиться, додалось чимало проблем. Це і війна з неможливістю здійснювати правосуддя у ряді судів, і останні події у ВС, які вкотре підірвали довіру до суддівської влади. Як планують вирішувати ці проблеми і чи готові судді до чергових випробувань задля завоювання довіри суспільства, у відкритому інтерв’ю під час відкриття ХІ Міжнародного судово-правового форуму розповів Голова Верховного Суду Станіслав КРАВЧЕНКО.

«Цікавість наших громадян до захисту в ВС не стала меншою»

— Минуло більше 500 днів війни. Наскільки вдалося судовій системі адаптуватися до роботи в умовах воєнного часу?

— Дійсно складнощів вистачає, бо з перших пострілів стало очевидно, що здійснювати правосуддя в умовах, в яких ми раніше його здійснювали, ми не можемо. Адже йдеться про безпеку учасників процесу, безпеку учасників апарату, про логістику, яка стала неможливою. Побільшало тих проблем, які ми мали з Кримом і подіями на Сході у 2014 році, це перейшло у серйознішу фазу.

Фактично було визначено 4 зони, де по-різному здійснюється правосуддя. Перша — це де його здійснювати фактично неможливо, окуповані території. Друга — прифронтова зона. Третя —це центральна частина, але ж ми знаємо, як розвивались події у Києві, Чернігові, Сумах. Четверта — це захід нашої держави, де ситуація більш-менш безпечна. Хоча, за великим рахунком, під обстрілами знаходиться вся Україна.

У березні 2022 року законодавець прийняв зміни (ст.26 закону «Про правовий режим воєнного стану»), де акцентовано увагу на тому, що в Україні працюють тільки суди, які створені відповідно до Конституції. Тобто передачу будь-яких повноважень не передбачено і не передбачено спрощення процедури. Звідси і алгоритм: як виконати конституційний обов’язок, визначений законом «Про судоустрій і статус суддів» і при цьому зберегти життя людей. Це не завжди вдавалось, бо є поранені, загиблі судді, значно пошкоджені і знищені приміщення судів. Це відбувається і до цього часу.

Втім потрібно подякувати законодавцю, що він швидко відреагував. Адже на початок війни конституційний орган Вища рада правосуддя не працювала і було заблоковано питання відрядження суддів. Так, на певний період до створення ВРП були надані повноваження Голові ВС і прийнято більше 130 рішень про відрядження. У квітні відбулась деокупація досить значної кількості територій і вийшла проблема, яка є і на сьогоднішній день: що робити з тими справами, які були передані або навпаки не були передані: як їх повернути, чи в праві ми це робити, які механізми застосовувати?

«Применшити роль будь-якої іншої юрисдикції ми не можемо»

Загальна картина — судова система в Україні працює. Ми підвели підсумки діяльності ВС за півроку. Побачили, що цікавість наших громадян до захисту в ВС не стала меншою.

В цивільній юрисдикції показники навіть перевищують те надходження, яке було до воєнного стану. У кримінального суду з’явились нові категорії — воєнні злочини, причому в тому обсязі і з тими проблемами, які ми не могли собі уявити. Підіймаються питання про те, що таке агресивна війна, що таке її розв’язання, ведення, що таке порушення правил ведення війни і де вони записані? Поруч із цим: як формулювати обвинувачення, чи це бланкетність норм чи частина нашого законодавства?

Протягом останнього року ми займались цими питаннями, і вже є перші справи у цій категорії, які дісталися касаційної інстанції. Перші 3 справи ми розглянули, але й до того часу не сиділи склавши руки, намагались чітко аналізувати міжнародне законодавство. У цьому була неоціненна допомога наших міжнародних партнерів — 90 суддів пройшли навчання у Варшаві саме з питань кваліфікації воєнних злочинів.

Щодо інших юрисдикцій. Коли був деокупований Херсон, ми побачили, що поряд із надходженням справ, які подають правоохоронні органи, тут досить велика категорія справ із звичайного людського життя: встановлення фактів смерті, спадщина. Тому велика частина людей пішла за захистом своїх прав до адміністративної юрисдикції.

Ми зараз говоримо про те, що буде дуже велике кількісно навантаження на кримінальну юрисдикцію, але применшити роль будь-якої іншої юрисдикції ми точно не можемо. Бо тільки в сукупності ми можемо дати позитивний результат — забезпечення діяльності судових органів у всіх сферах.

«Щодня дуже досвідчені судді йдуть, а поповнення — немає»

Певні події відбулись у ВС, у результаті яких мені довелось очолити ВС, і зараз я задекларував перед колективом про те, що треба зробити інший акцент порівняно із тим, який ми мали раніше. Мова про те, що законодавець побудував структуру ВС таким чином, що кожен касаційний суд відповідає за свій напрямок. Але за допомогою загальних організаційних заходів і Великої палати забезпечується єдиний результат, вирішуються спірні відносини між юрисдикціями. Таким чином, позиції ВС повинні бути чіткими і зрозумілими, такими, на яких потрібно ґрунтуватися, які є орієнтиром для судової системи.

Зараз ми продовжуємо цю роботу, і продовжуємо достатньо ефективно. Хоча проблеми неможливо оминути. Нікуди не ділись проблеми, які існували до війни —кадрові, організаційні, фінансові. Але в тих умовах, які є, потрібно максимально використовувати всі ті заходи, які існують, для власного вкладу в перемогу. Бо те, що ми робимо, надзвичайно важливо.

Якими методами цього досягати? Тими механізмами, про які я говорив. Зараз ВРП працює над відрядженнями суддів, зміною підсудності судів, ефективним використанням тих суддів, які не можуть здійснювати правосуддя на непідконтрольних територіях. Це дає можливість ще якийсь час протриматись. І ми тримаємось.

Я дуже позитивно оцінюю те, що у нас вже є органи, які повноважні формувати судову систему. Бо, працюючи у ВРП за посадою, я дуже добре бачу картину; щодня судді, причому дуже досвідчені судді, йдуть, а поповнення — немає.

Безперечно так довго тривати не може, бо прийде той час, коли нікого буде переводити і відряджати. Однак я дивлюсь в майбутнє із оптимізмом. Якщо будемо працювати чітко і злагоджено, ми і це здолаємо.

«Війна триває і потребує адекватних вирішень будь-якої ситуації, яка може змінюватись щоденно»

— Що зараз відбувається на деокупованих територіях з судами, кадрами, забезпеченням доступу до правосуддя громадян, які повертаються на ці території, де повертається життя? Що робить ВС, щоб це забезпечити?

— Якщо ми говоримо про березень-квітень 2022-го, то йдеться про Київську і Чернігівську область. Тут було по-різному і картина теж різна. Є знищені та розграбовані приміщення, а є й таке, що лишились суди, які і не припиняли роботу. Тут треба підходити до кожного суду окремо, як і до тих питань, які не пов’язані з війною, про які я щойно говорив – кадрове забезпечення, кількісний склад, територія.

У нас є стара незавершена проблема — всі судді першої інстанції розпочали процедуру оцінювання, але вона не була завершена. Була створена нова мережа судів і ми перереєстрували навіть деякі суди як нові юридичні особи. Але потім змінився судоустрій нашої держави, і тепер і це потрібно переробляти — створювати нову мережу. Організаційно — це сукупність проблем старих, нових, воєнних, довоєнних, тому у кожному суді на це потрібно дивитись окремо. Але більшість судів на деокупованих територіях відновили свою роботу. Звісно, крім тих, де в силу інтенсивних обстрілів працювати або неможливо або надзвичайно важко.

Дійсно, за діючим на сьогодні законом саме Голова ВС вносить подання до ВРП, яке погоджується ДСАУ, про відновлення роботи або припинення роботи суду. Це дуже кропітка робота — визначити що ж відбувається на місцях: тут робота і з головами судів, і з територіальними підрозділами ТУ ДСАУ, з військовими адміністраціями, щоб розуміти картину на тій чи іншій території, а виходячи з цього вже приймати адекватне рішення.

Великі проблеми є з Херсоном, який було деокуповано у листопаді 2022 року, потім — катастрофа із підривом ГЕС. Ситуація там залишається складною. Але не зважаючи на це, і розуміючи, що без суду немає держави і немає повноцінної влади, ВРП пішла на той крок, коли прийнято рішення про відновлення роботи певної частини судів у Херсонській області.

Складно, важко, обстріли, але суди розпочали здійснення правосуддя та працюють. Надалі, якщо тільки ситуація дозволить, і наші території будуть далі деокуповані, буде здійснена системна робота відновлення правосуддя, бо воно просто необхідне. Але на кожен регіон потрібно дивитись окремо — складні Харків, Чернігівщина, Суми. Війна триває і потребує адекватних вирішень будь-якої ситуації, яка може змінюватись щоденно.

«Якщо люди бачать наші дії зрозумілими, законними, прогнозованими — це найкращий механізм відновлення довіри»

— Питання стосовно корупційного скандалу, який нещодавно стався у ВС. Зараз на перших щаблях — відновлення довіри до ВС та судової системи. Які кроки судова система робить в напрямку відновлення цієї довіри?

— Погоджуюсь, що удар був завданий усій системі, хоча, безперечно, більше за все — саме ВС. Для нас це, дійсно, дуже болісний момент. Надзвичайно складні процедури проходження конкурсу, перемога, на весь світ задекларували, що ми дійсно переступили цей крок, адже ми дуже інтенсивно працювали до цього. Я 9 років очолював напрямок кримінальної юрисдикції, і було дуже багато зроблено для того, щоб і довіра була до судів, і рішення були прозорі та справедливі.

Безперечно, така подія, щоб я тут не говорив, матиме наслідком те, що ВС якийсь час буде оцінюватись крізь призму тих подій, які сталися. Але що робити? Доходило навіть до таких думок, щоб просто встати всім і піти. Але ж ми розуміємо свою відповідальність перед державою. І той, хто знає структуру ВС, розуміє, що вона дуже велика — 4 юрисдикції, ми розташовані по всьому місту, велика кількість суддів.

Ми не знімаємо із себе відповідальності, перш за все розуміючи, що це наш колектив і наш Голова Суду. Але стало питання, що можна безкінечно говорити і підбирати слова, але у країні йде війна і на це немає часу.

Багато говорилось про самоочищення. Я до цього терміну завжди обережно ставився, бо будь-які речі мають відбуватись на підставі закону. Призначення судді, проходження кар’єри, дисциплінарна відповідальність, звільнення, притягнення до інших видів відповідальності — це має бути чітка процедура, яка пов’язана із суддівською незалежністю, яка в свою чергу є її гарантією. До цього треба дуже ретельно ставитись.

У цій ситуації закон дозволив зібрати Пленум ВС і усунути Голову від посади. Ця можливість була використана дуже швидко — вже на другий день ми зібрали Пленум. Хоча ми розуміємо, що презумпція невинуватості — це дуже серйозна річ, але те, що вже була пред’явлена підозра, що ми побачили в медіа, стало підставою для прийняття такого рішення.

Був наступний етап — в.о. голови ВС міг виконувати суто організаційні задачі. Але посада Голови ВС дуже серйозна — це представник установи, який приймає участь у роботі ВРП, Великої палати. Тому було прийнято рішення і скликано через 10 днів новий Пленум і обрано Голову Суду.

Далі тільки одне — робота, і щоб результати цієї роботи були зрозумілими будь-кому громадянину, який звертається за судовими послугами. У довоєнний час — це 3,8 млн, а у війну ця цифра зменшилась десь на 40%. Це — наш інструмент відновлення довіри.

Я постійно кажу про це суддям: якщо ми будемо використовувати той ресурс, що у суд приходять люди і бачать наші дії зрозумілими, законними, прогнозованими, а рішення, написані зрозумілою, хоч і юридичною мовою, це буде найкращий механізм того, що ми зможемо говорити через певний період про відновлення довіри і про те, що судова система в Україні існує і існує належним чином.

— Через ці події з’явились думки, що необхідно знову проводити судову реформу, впроваджувати певні нові важелі. Які зміни необхідні для того, щоб ця реформа зрештою завершилась і були хороші результати, щоб була довіра суспільства до судової системи?

— Тут ключове слово —  «реформа». Ми часто його вживаємо, але у кожного своє бачення щодо його наповнення. Якщо йдеться про ефективну роботу Вищої кваліфкомісії суддів, Вищої ради правосуддя, забезпечення єдності практики касаційного розгляду і покращення ситуації, в тому числі, на фоні тих подій, які ми побачили, зокрема, можливо, реформування роботи ВП, то безперечно я за таку реформу і всі судді теж.

Суспільство потребує, щоб було якесь вирішення цього питання в правовий спосіб. Для початку — триває кримінальне провадження. При цьому ми повинні пам’ятати про принцип презумпції невинуватості. Щоб не виходило так, що досить потужне слідство, перевіряє усю ситуацію, яка сталась із оцінкою у відповідних судових рішення, а ми вже намагаємось придумати версії. Головне — не нашкодити, щоб нас на це не спонукало.

Тільки нещодавно ми спостерігали, як ВККС не працювала 4 роки в результаті, можливо, непродуманих дій. Як наслідок, у війну ми зайшли без органу, без якого неможливе вирішення питань без відповідних змін на законодавчому рівні.

Тому ВС, після того, як Президентом було введено в дію рішення РНБО, чітко задекларували свою позицію —так ми розуміємо, що для відновлення довіри до ВС мають бути вжиті певні заходи. Але ці заходи повинні бути чіткими і зрозумілими, бути у формі закону. До речі, певні проекти вже реєструються. Ми пильно стежимо за цією ситуацією. Погоджуємося із вжиттям заходів, спрямованих на відновлення довіри, але на цьому тлі ми не можемо втратити суддівську незалежність.

В яких формах це буде — чекаємо рішення парламенту. Відповідно до закону, якщо приймаються рішення у сфері організації роботи, пов’язані із суддівською незалежністю, на це потрібен висновок і ВРП, і ВС. Останній, до речі, затверджуються Пленумом, на якому присутні всі судді ВС.

Також звучать питання нових перевірок. Але потрібно розуміти, що судова система та судді знаходяться під пильним наглядом держави вже дуже давно. Судді подають декларації своїх статків більше 20 років. На сьогодні судді подають декларацію доброчесності, загальну декларацію в НАЗК, якщо є сумісництво чи інші доходи — також податкову декларацію. Ці процедури тривають.

Якщо йтиметься про додаткові перевірки чи декларації, подивимось, в якому форматі це буде подано і тоді зможемо висловити свою думку, що саме є прийнятним для суддів. Ми заговорили про всю систему, адже той проект, який зареєстрований, вже не тільки для ВС. Йдеться про відбір на посаду — ці речі будуть для всіх і надовго, якщо все ж будуть впроваджені.

«Якщо немає справедливого захисту, то немає й справедливого суду і ми вже як держава програли»

— В умовах війни і післявоєнного стану, перш за все, суди будуть завантажені розглядом справ щодо воєнних злочинів, наслідків воєнних злочинів, відшкодування шкоди, заподіяної воєнними злочинами. На вашу думку, що потрібно починати робити, щоб потім суди не захлинулися і була достатня кількість кваліфікованих кадрів, які змогли б розглядати ці спори? Оскільки вони нові, складні і дійсно потребують якісного вирішення та можуть лягти в основу міжнародних розглядів.

— Це робиться з перших днів війни. Ми стали аналізувати  практику, зокрема Гаазького трибуналу, бо пішов перелік ст.438 КК — це порушення законів та звичаїв війни. Законодавець виклав цікаво цю норму, де вклав свої ознаки: наприклад, насильство над мирним населенням чи вбивство мирного населення, але завершив цікавим формулюванням — «та інші порушення Конвенції».

І тут для нас стало очевидно, що без аналізу практики за 100 років ми не зможемо розглядати такі справи. Важливо встановити: що таке війна, що таке агресивна війна, які підходи, як правильно формулювати обвинувачення. І якщо ми не будемо погоджуватись з усім світом, у нас будуть дуже великі проблеми. При цьому важливо, щоб органи досудового розслідування і прокурори з самого початку так формулювали обвинувачення, щоб нам це дозволило потім застосовувати певну кваліфікацію, і вона сприймалась у всьому світі, бо це питання надзвичайно важливе. І виклики тут також є.

У нас зараз широко використовується механізм in absentia – можливість розглянути справу без участі особи. Але коли я став аналізувати практику міжнародного трибуналу, було проведено ряд заходів за участю колишніх суддів міжнародного трибуналу, на якомусь моменті мені стало страшно. Як би нам болісно і складно не було, бо за великим рахунком — ми всі потерпілі у цій державі, але якщо ми не забезпечимо високі стандарти здійснення правосуддя, може стати питання, що у нас суди несправедливі, з подальшими наслідками. На жаль, таких наслідків у світі — і нещодавніх подій у колишній Югославії, і в інших країнах — маємо достатньо.

У цьому контексті ми працюємо вже більше року. Так, повинні бути судові провадження, але вони повинні бути справедливими — це чітке дотримання процедури: що особа знає, що її судять і що відбувається засідання у будь-якому форматі. Актуальним є і питання захисту.

Уже є претензії з боку суспільства до адвокатів у справах, які розглядались. Люди не розуміють роль захисту й уособлюють захисника із обвинуваченим, очевидно не розуміючи: якщо немає справедливого захисту, то немає й справедливого суду, і ми вже як держава програли, хоч би й отримали рішення. За цим всім потрібно слідкувати. Триває навчання суддів, консультації із міжнародними установами.

Так, ми виступили із ініціативою про те, щоб був окремий трибунал. Але потрібно розуміти, що він буде для невеликої кількості осіб — високопосадовців  і тих, хто має міжнародний імунітет. Але основна маса злочинів, 99%, мають розглядатись саме національними судами.

Судді ККС на минулому тижні знайомились із практикою закордонних судів, які вже мали подібні ситуації. У згаданій колишній Югославії пройшло 30 років, а деякі справи ще досі розглядаються. Інститут слідчих суддів у державі дуже розгалужений.

Зараз усе зосереджено на те, щоб зібрати доказову базу, зібрати її у спосіб визначений законом, визначити розмір збитків, вчинених тими чи іншими діями, щоб можна було забезпечити слідство. А далі, думаю, ми забезпечимо ефективний і справедливий судовий розгляд. Але до всього потрібно рухатись поетапно.

Закон і Бізнес