Для визнання шлюбного договору (його частини) недійсним необхідна наявність підстав для його оспорення та встановлення, чи порушувалося суб’єктивне право або інтерес позивача на момент його укладення.
На це звернув увагу Касаційний цивільний суд у постанові від 10.05.2022 в справі №755/5802/20, інформує «Закон і Бізнес» із посиланням на телеграм-канал судді ВС Василя Крата.
Так, КЦС нагадав, що у ст.103 Сімейного кодексу законодавець частково урегулював оспорюваність шлюбного договору. З урахуванням того, що положення Цивільного кодексу субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин, то до недійсності шлюбного договору (його частини) підлягають застосуванню норми §2 «Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону» глави 16 ЦК.
Під змістом шлюбного договору розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Під вимогами, яким не повинен суперечити шлюбний договір (його частина), мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.
У статті 60 СК закріплено принцип спільності майна подружжя. Однак, сторони шлюбного договору мають можливість домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень ст.60 СК. Тобто, сторони шлюбного договору можуть домовитися, що: майно, набуте за час шлюбу, але після укладення шлюбного договору, буде набуватися сторонами на праві спільної часткової власності; режим спільності майна (ст.60 СК) може бути змінений за домовленістю сторін на режим роздільності.
Сторони можуть включити до шлюбного договору умову, що повністю виключає можливість виникнення в майбутньому спільного подружнього майна. При цьому майно, набуте за час шлюбу, належатиме кожному з подружжя на праві приватної власності (роздільне майно).
У цій справі суди встановили, що укладеним між сторонами шлюбним договором встановлено виключно умови щодо прав кожного з подружжя на майно. Позивачем не доведено, що ці умови шлюбного договору ставлять його у надзвичайно невигідне матеріальне становище.
Тож, установивши, що відсутні підстави для визнання недійсними оспорюваних частин шлюбного договору, суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову.
Колегія суддів КЦС відхилила аргументи касаційної скарги про те, що шлюбний договір поставив позивача у надзвичайно невигідне матеріальне становище після розірвання шлюбу та те, що судами попередніх інстанцій взагалі не досліджувалися, як вартість нерухомого майна, так і матеріальний стан позивача, наявність чи відсутність у нього іншої нерухомості. Адже як наявність підстав для визнання оспорюваного шлюбного договору (чи його частини) недійсним, так і порушення (не визнання або оспорювання) суб’єктивного приватного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного шлюбного договору.
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал "ЗіБ". Для цього натисність на зображення
Матеріали за темою
Чи діє порука після смерті боржника — ВП ВС
02.08.2023
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!