(Не) розумні строки

Без понятих, адвокатів і відводів: як прискорити проголошення вироків у обхід гарантій для підозрюваних та обвинувачених

Група народних депутатів зареєструвала проект закону з багатообіцяльним додатком у назві — «щодо дотримання розумних строків кримінального провадження». Проте, як часто трапляється, назва не зовсім узгоджується зі змістовим наповненням. Проаналізуємо справжні наміри авторів та основні положення запропонованих змін.

Й один у захисті воїн?

По-перше, з тексту проекту «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України» (№6454) випливає, що, на думку його авторів, саме представники адвокатської спільноти є головними винуватцями порушень розумних строків кримінального провадження.

Схоже, що у зв’язку з таким переконанням народні обранці хочуть дозволити здійснювати судовий розгляд за присутності хоча б одного захисника, навіть якщо обвинуваченим їх було залучено кілька (зміни до ч.3 ст.46 КПК). При цьому не тільки не згадується про причини неприбуття (які взагалі-то можуть бути поважними), а й не враховується право особи на захист та на професійну правничу допомогу.

Буквальне тлумачення такої новели призводить до однозначного висновку: якщо один із захисників не прибув у засідання навіть з поважних причин й обвинувачений заперечує проти судового розгляду без нього, кримінальне провадження все одно має продовжуватися. Крім того, не може не виникнути запитання: для чого законодавець передбачив норму про право на залучення 5 захисників, якщо достатньо присутності лише одного? Відповіді поки що не маємо.

Хоча очевидно: якщо особа виявила бажання, аби її захист забезпечували кілька адвокатів, ніхто не вправі вирішувати за неї, скільки захисників їй буде достатньо. При цьому в чинній редакції КПК вже передбачений механізм реагування на неприбуття захисника без поважних причин — звернення суду до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Це саме по собі виступає стримуючим фактором для ігнорування судового засідання без поважних причин.

Водночас ідея нардепів запровадити нову підставу для залучення захисника слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом містить ризик виникнення негативної правозастосовної практики. Адже створюється додатковий простір для зловживань з боку представників правоохоронних органів у разі потреби не допустити конкретного адвоката до участі в процесі під приводом начебто «неявки без поважних причин».

(Не) оперативні виклики

По-друге, народні обранці пропонують через унесення змін до ст.41 КПК наділити працівників оперативних підрозділів повноваженням виконувати (хоча взагалі-то вони застосовуються, а не виконуються) заходи забезпечення кримінального провадження. Поки що ці працівники можуть виконувати лише слідчі (розшукові) дії за дорученням слідчого, прокурора.

Швидше за все, члени парламенту за цим формулюванням прагнуть уможливити здійснення оперативними працівниками викликів. Водночас існують ризики, що надання слідчим, прокурором доручення оперативному працівнику здійснити виклик тільки уповільнить досудове розслідування. Адже замість підписання та вручення або направлення повістки про виклик спочатку потрібно буде скласти та скерувати доручення до відповідного оперативного підрозділу. При цьому слід пам’ятати, що згідно з ч.6 ст.135 КПК повістка про виклик вручається не тільки слідчим або прокурором, а й працівником правоохоронного органу.

Про відсутність об’єктивної потреби закріплювати на законодавчому рівні право оперативних працівників здійснювати виклики свідчить практика доручення проведення досудового розслідування слідчій групі. Вона складається з кількох слідчих, що дозволяє їм розумно спланувати та розподілити обсяг проведення необхідних процесуальних дій.

Без права на відвід

По-третє, викликає занепокоєння пропозиція позбавити учасників кримінального провадження права заявляти відвід судді, який одноособово розглядає заяву про відвід, з підстав, передбачених у п.4 ч.1 ст. 75 КПК (відповідні зміни пропонується внести до ст.81 КПК). У такий спосіб законодавці фактично уможливлюють розгляд заяви про відвід суддею, щодо неупередженості якого існують сумніви, про які не йдеться в пп.1—3, 5 ч.1 ст 75 КПК.

Така новела загрожує сутності права на справедливий суд, оскільки фактично спрямована на виведення суддів, які розглядають заяви про відвід, з-під дії правила щодо незалежності та неупередженості суду. Такий шлях боротьби із завідомо безпідставними відводами не узгоджується з низкою міжнародних і конституційних приписів щодо засад діяльності суду.

Не можна вести мову про забезпечення особі права на справедливий суд, якщо судді, який розглядає заяву, не може бути висловлена недовіра у зв’язку з існуванням значущих обставин, прямо не передбачених процесуальним законом.

Кому заважають поняті?

По-четверте, окремий блок змін присвячений виключенню з тексту кодексу будь-яких згадок про понятих (зміни до стст.3, 66, 104, 223 КПК).

З пояснювальної записки до проекту випливає, що, на думку його авторів, кримінальна юстиція в Україні вже не потребує існування такого учасника з огляду на обов’язок слідчого здійснювати безперервний відеозапис ходу слідчої (розшукової) дії. При цьому незрозуміло, як саме участь понятих у проведенні слідчих дій та можливість їх допиту як свідків цих дій перешкоджають швидкому досудовому розслідуванню та в чому полягає актуальність пропонованих змін у цій частині.

Про відсутність нагальної потреби позбутися понятих говорить також те, що чинне законодавство визначає лише 3 випадки, коли їх залучення є обов’язковим навіть за умови проведення безперервного відеозапису: обшук, огляд житла чи іншого володіння особи та особистий обшук. Беззаперечно, така вимога жодною мірою не є обтяжливою для слідчого та не впливає на швидкість розслідування.

Крім того, далеко не завжди на відеозапис обшуку потрапляють усі дії правоохоронців. Тому присутність на обшуку понятих (хоча найчастіше їх незалежність від правоохоронних органів є досить умовною) зайвою не буде.

Посилання на те, що сторона захисту сама вправі вести відеозапис проведення обшуку не витримують ніякої критики, оскільки велика кількість обшуків відбувається ще до повідомлення особі про підозру, тобто до появи в провадженні представника сторони захисту. Крім того, більшості адвокатів відомо про неправомірні вимоги слідчих долучити технічний засіб відеофіксації адвокатом слідчої дії (мова йде про мобільний телефон).

Доступ без контролю

По-п’яте, достатньо оригінальною, але вкрай неоднозначною вбачається ідея законодавців змінити суб’єкта, який ухвалює рішення про тимчасовий доступ до електронних інформаційних систем, їх частин або мобільних терміналів систем зв’язку (комп’ютерна техніка, мобільні телефони), який відбувається шляхом зняття копії відповідної інформації.

Нині такий тимчасовий доступ надається стороні кримінального провадження в загальному порядку (за ухвалою слідчого судді). Натомість, за задумом авторів проекту №6454, такі повноваження слід передати прокурору. Однак не береться до уваги те, що саме слідчий суддя, а не прокурор покликаний здійснювати функцію контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів особи в кримінальному провадженні.

Чинний сьогодні механізм отримання тимчасового доступу передбачає обов’язок особи, яка звертається з відповідним клопотанням, переконати слідчого суддю, що певні речі та документи дійсно мають значення для доказування. Натомість право прокурора за власним переконанням надавати тимчасовий доступ фактично означає нівелювання контролю за законністю застосування такого заходу забезпечення. Це є очевидним кроком назад у кримінальній юстиції в площині захисту прав людини.

Також не є зрозумілим, яким чином, на думку нардепів, має відбуватися попередній контроль за дотриманням прав та інтересів осіб при здійсненні тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю (ст.162 КПК). Процедура розгляду клопотання про тимчасовий доступ слідчим суддею передбачає залишення його без задоволення, якщо сторона кримінального провадження не доведе існування підстав для доступу до охоронюваної законом таємниці.

Натомість ініціатори проекту №6454 не пропонують жодних запобіжників, які б унеможливили зловживання з боку сторони обвинувачення своїм правом на доступ до таємної інформації, котрий вона отримає лише на підставі постанови прокурора.

Інший аспект новели, що пропонується, свідчить про її неузгодженість із засадою змагальності. Адже питання про надання стороні захисту тимчасового доступу до інформації в електронних інформаційних системах вирішуватиметься процесуальним опонентом, а не слідчим суддею. Більше того, проект не передбачає жодних засобів захисту від протиправної бездіяльності або відмови прокурора в наданні стороні захисту тимчасового доступу до потрібної інформації.

Окремий інтерес виникає в аспекті наслідків невиконання постанови прокурора про тимчасовий доступ. Якщо в разі невиконання такої ухвали слідчого судді може бути ініційоване проведення обшуку, то залишається тільки здогадуватися, чим загрожує ненадання можливості зняти копію інформації за постановою прокурора.

Невідкладне дублювання

По-шосте, з відомих тільки їм причин парламентарі пропонують доповнити гл.15 КПК новою ст.164¹ під назвою «Невідкладне здійснення тимчасового вилучення речей і документів».

Незрозуміло, що стало підставою для доповнення глави, яка присвячена тимчасовому доступу, нормою щодо невідкладного тимчасового вилучення. Однак у цій частині проекту №6454 наявне не тільки змішування вказаних інститутів.

Під «невідкладним здійсненням тимчасового вилучення речей і документів» нардепи розуміють отримання слідчим, прокурором без ухвали слідчого судді доступу до речей і документів під час проникнення до житла чи іншого володіння особи за її згодою. Разом із цим передбачається обов’язок слідчого, прокурора вилучати копії документів чи інформації. Після цього має відбуватися легалізація доступу — як і в разі обшуку, проведеного без ухвали слідчого судді.

Убачається відсутність потреби в такій новелі. За своїм змістом ця норма спрямована на врегулювання порядку проведення таких слідчих (розшукових) дій, як обшук та огляд житла чи іншого володіння особи. При цьому проводяться вони у випадку, що розглядається, за згодою особи, не примусово. Однак такі відносини вже врегульовані процесуальним законом.

Слідчий, прокурор і так наділені правом тимчасово вилучати речі та документи під час проведення обшуку (ч.7 ст.236 КПК) та огляду (ч.5 ст.237 КПК). Так само в чинному процесуальному законодавстві вже передбачена процедура зняття копії інформації з електронних систем під час проведення обшуку, огляду (абз.4 ч.2 ст.168 КПК). Тож, як бачимо, відсутні будь-які підстави дублювати повноваження слідчого, прокурора під час проведення ними обшуку, огляду.

Додатково зауважимо, що тимчасове вилучення майна також підлягає своєрідній легалізації шляхом розгляду слідчим суддею клопотання про арешт.

Запровадження до КПК невідкладного тимчасового вилучення речей і документів (хоча насправді йдеться про тимчасовий доступ) жодним чином не посприяє дотриманню розумних строків кримінального провадження, а тільки призведе до дублювання законодавчого регулювання одних і тих же суспільних відносин. Навіть більше, необхідність отримати ухвалу про тимчасовий доступ до речей або інформації, здобутих слідчим, прокурором під час проведення за добровільною згодою володільця обшуку, огляду, навпаки, може певною мірою пригальмувати досудове розслідування.

«Хотіли як краще…»

Отже, узагальнюючи зміст проекту №6454, можна констатувати, що спрямованість норм, які в ньому передбачені, не відповідає назві. Адже його ухвалення не поліпшить стану дотримання принципу розумності строків у кримінальному провадженні.

На жаль, законодавці не пропонують, наприклад, хоча б якогось розв’язання проблеми з нескінченністю строків досудового розслідування до повідомлення про підозру в кримінальних провадженнях, відомості про які внесені до ЄРДР до 15.03.2018.

Також не порушується питання про розширення обсягу повноважень слідчого судді щодо впливу на розумність строків розслідування. Доцільно було б уповноважити слідчого суддю давати вказівки щодо вчинення процесуальних дій чи прийняття процесуальних рішень у разі задоволення скарги на рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків.

Попри існування великої кількості проблем, пов’язаних з розумністю строків у кримінальному провадженні, народні обранці пропонують розглядати кримінальні провадження за відсутності захисників, залучених до процесу, зробити вичерпним перелік підстав для відводу судді, який розглядає заяву про відвід, розширити повноваження працівників оперативних підрозділів і додатково врегулювати вже врегульовані відносини, що виникають під час проведення обшуку, огляду.