Якщо хабародавець зацікавлений у незаконній, неправомірній поведінці службової особи, прагне обійти закон, домогтися своїх незаконних інтересів тощо, вимагання хабаря виключається.
На це звернув увагу Касаційний кримінальний суд, частково задовольнивши касаційні скарги та пом’якшивши покарання особі у справі №601/1913/18, інформує «Закон і Бізнес».
Суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили начальника караулу пожежно-рятувальної частини за ч.5 ст.27, ч.3 ст.368 КК до 6 років позбавлення волі із позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах або органах державної влади на строк 3 роки та з конфіскацією всього майна.
Згідно з обставинами справи, обвинувачений звернувся до прокурора місцевої прокуратури стосовно непритягнення до кримінальної відповідальності його колег. Прокурор висловила вимогу про надання їй $2500 неправомірної вигоди, про що він повідомив особам, які підозрювалися у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.248 КК («Незаконне полювання»).
У касаційній скарзі сторона захисту стверджувала про відсутність у діях підзахисного кваліфікуючої ознаки «вимагання неправомірної вигоди».
Із цим погодився й ККС, зазначивши, що вимагання хабаря може бути поставлено у вину лише в тому разі, якщо винна особа з метою одержання хабаря погрожує вчиненням або невчиненням таких дій, які можуть завдати шкоди (що є визначальним) правам чи законним інтересам того, хто дає хабар, або створює такі умови, за яких особа не повинна була, але вимушена дати хабар із метою запобігання шкідливим наслідкам для своїх прав чи законних інтересів. Тобто законність прав і інтересів, які хабародавець захищає шляхом давання хабаря, має бути однією з основних й обов’язкових ознак вимагання.
Натомість, у цій справі саме заявник, переслідуючи свій злочинний інтерес уникнути разом із товаришем кримінальної відповідальності, став пропонувати неправомірну вигоду за вирішення цього питання в неправомірний спосіб.
Крім цієї справи до тематичного огляду практики ККС у кримінальних провадженнях щодо корупційних та пов’язаних з корупцією кримінальних правопорушень за 2025 рік увійшли низка інших. Серед них, зокрема, є такі висновки:
період ознайомлення сторони обвинувачення з матеріалами, відкритими стороною захисту в порядку, передбаченому ст.290 КПК, не впливає на перебіг строку досудового розслідування, передбаченого ст.219 КПК і не зупиняє його;
обов’язковою складовою злочину, передбаченого ст.191 КК (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), є наявність в обвинуваченої особи спеціальних повноважень щодо розпорядження відповідним майном;
підготовка поліцейським прихованого відеозапису свідчить про те, що його поведінка була усвідомлено спрямована на провокування пропозиції неправомірної вигоди з метою фіксування злочину.
Видання було презентовано в межах ІХ Київського полілогу заступником голови Касаційного кримінального суду Наталією Антонюк.
Матеріали за темою


Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!