Незаконне тримання під вартою, заволодіння майном, попередження про ТЦК — огляд ККС

Обґрунтованість рішення про тримання під вартою, оцінка обставин або правильність застосування матеріального або процесуального закону не свідчать про завідому незаконність рішення в значенні ст.371 КК.

На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд, залишаючи без змін попередні судові рішення у справі №369/6970/15-к, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі суддя обвинувачувалась у тому, що в особистих інтересах постановила завідомо неправосудні рішення, внаслідок чого двоє потерпілих незаконно тримались під вартою в СІЗО.

Місцевий суд виправдав суддю за ч.3 ст.371 КК за недоведеністю, що в її діянні є склад інкримінованого злочину. Апеляційний суд змінив цей вирок, виключивши з нього деякі висновки.

Своєю чергою, ККС зазначив, що вирішальною ознакою для засудження особи за ст.371 КК є суб’єктивна сторона кримінального правопорушення, яка характеризується виключно прямим умислом та обов’язковою ознакою завідомості. Для цього сторона обвинувачення має довести, наприклад, що суддя не міг не розуміти, — здійснивши передбачені законом процесуальні дії, — що для взяття під варту немає жодних підстав.

Хоча ККС і визнав скудність обґрунтування суддею наявності ризиків, які зумовили застосування запобіжного заходу, однак не вважає, що цей недолік виходить за межі питань, які є предметом звичайного оскарження судового рішення і поза розумним сумнівом свідчить про завідомо незаконне рішення судді в значенні ст. 371 КК.

Крім цієї справи, до огляду практики ККС за червень 2026 року включені низку інших правових позицій. Так, у сфері кримінального права зроблено висновки про те, що для визнання особи винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого стст.185, 186, 187 КК та іншими положеннями, що встановлюють відповідальність за заволодіння чужим майном, корисливий мотив не є обов’язковим. Ключовим є доведення прямого умислу на протиправне і безповоротне заволодіння чужим майном з метою отримати можливість розпорядитися ним на власний розсуд. Натомість мотиви на кваліфікацію не впливають.

Крім того, зазначено, що розміщення інформації в месенджері «Телеграм» про розташування підрозділів ТЦК для попередження учасників спільноти про проведення мобілізаційних заходів підлягає кваліфікації за ч.1 ст.114¹ КК як перешкоджання законній діяльності ЗСУ в особливий період.

У сфері кримінального процесуального права зазначено, що в разі проведення розгляду без адвоката суд має максимально компенсувати його відсутність іншими процесуальними засобами.

Також наголошено, що органи або установи виконання покарань не наділені правом на апеляційне оскарження рішень суду, прийнятих за результатами розгляду їхнього клопотання (подання), яке стосується питань виконання вироку.

Крім того, звернуто увагу, що коли експертне дослідження проводилося на підставі рішення органу досудового розслідування, укладання договору з експертною установою не є обов’язковим.

Закон і Бізнес