Про суб’єктивну сторону

Ситуативне і спонтанне спричинення легких тілесних ушкоджень правоохоронцю, що виникло через завдання останнім першого удару, ще не підстава для ухвалення виправдувального вироку.

Розглядаючи справу №335/2105/18, районний суд виправдав особу, яка обвинувачувалася за ч.2 ст.345 Кримінального кодексу (умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків). 

На переконання суду, працівник поліції сам спровокував конфлікт, бо першим завдав удар, спричинивши обвинуваченому біль. До того ж, покази потерпілого та двох свідків викликали в суду сумніви, які він витлумачив на користь обвинуваченого, констатувавши відсутність складу злочину. Апеляційна інстанція з цим погодилася.

Утім, колегія Касаційного кримінального суду зауважила, що злочин, передбачений ч.2 ст.345 КК уважається закінченим з моменту заподіяння побоїв. Тому звільнення особи від кримінальної відповідальності можливе лише за певних умов, визначених законом, наприклад при необхідній обороні. Для того щоб визначити, чи дійсно особа захищалася від суспільно небезпечного посягання, потрібно встановити неправомірність дій іншої особи.

Проте у вироку суду відсутня констатація такого факту та обставин перебування обвинуваченого у стані необхідної оборони. Лише — у стані алкогольного сп’яніння. Тому виправдувальний вирок, на думку ККС, є таким, що прямо суперечать вимогам кримінального закону.