Батьки не мають статі

ЄСПЛ не визнав «чоловічу модель поведінки» необхідною для виховання хлопчика

У Страсбурзі нарівні з іншими європейськими інституціями послідовно відстоює рівність одностатевих сімей у правах, зокрема й на виховування дітей. Тим часом не в усіх країнах із цим погоджується влада. Як наслідок, подібні спори майже з прогнозованим результатом вирішує Європейський суд з прав людини.

Поворот долі

Конфлікт між заявницею та її чоловіком щодо опіки над їхніми 4 дітьми розпочався у 2005 році, бо на той час вона зустріла іншу жінку й подала заяву про розлучення. Батьки у свою чергу не сприйняли рішення доньки та подали позов про встановлення опіки над онуками.

Хоча в першій інстанції вирішили, що з такою орієнтацією дітей не виховаєш, регіональний суд задовольнив апеляцію та став на бік матері. Він зазначив, що, незважаючи на важкий період у житті сім’ї, обидва батьки належним чином піклувалися про своїх дітей. Тож не було жодного виправдання для такого глибокого втручання влади — вилучення дітей та утримання їх під опікою бабусь і дідусів.

Згодом рішення про розлучення набуло сили, і мати отримала право опіки над усіма дітьми. Та невдовзі колишній чоловік ініціював новий процес. Тепер він зажадав більшої ролі у вихованні дітей. Під час розгляду справи експерти досліджували стосунки дітей з кожним з батьків: ступінь близькості, порозуміння тощо. Однак найбільше їх цікавила сексуальна орієнтація матері та її зв’язок з новою партнеркою.

Урешті-решт установили, що батько мав для дітей першочергове значення, краще контактував, розумів їхні потреби та більшою мірою виправдовував їхні очікування. Натомість заявницю охарактеризували як подекуди надмірно напружену, роздратовану та непостійну. І наголосили на її «гіперзосередженості на собі та стосунках із партнеркою». Порадили розірвати інтимні відносини з іншою жінкою та пройти психотерапію, спрямовану на поліпшення стосунків з дітьми.

З огляду на це суд не став ризикувати та передав опікунство батьку. А згодом матір позбавили права опікуватися наймолодшою дитиною — 7-річним хлопчиком. Апеляцію суд також відхилив, вирішивши, що хлопчик має жити разом з рештою дітей через «більш важливу роль батька у формуванні в дитини чоловічої моделі поведінки».

Після стількох поневірянь у 2010 році жінка зрештою направила своє звернення до Страсбурга.

Міркування про наслідування

У рішенні від 16.09.2021 у справі «Х проти Польщі» ЄСПЛ констатував, що посилання на гомосексуалізм та одностатеві стосунки заявниці були переважними у всіх рішеннях судів. І дійшов висновку, що рішення на користь передачі опіки батьку ґрунтувалась виключно на сексуальній орієнтації матері.

У цій справі Суд не переконаний, що підстави, на які посилаються польські суди, були належними для досягнення заявленої мети захисту найкращих інтересів дітей. Зокрема, незважаючи на те, що влада відзначила переваги стабільності, які є результатом спільного проживання братів і сестер, вони відкинули міцний зв’язок, який явно демонстрував молодший син з матір’ю на відміну від батька.

Крім того, посилання на «чоловічу модель для наслідування» повторювалося на кожному етапі остаточного провадження як суттєвий момент при оцінці «найкращих інтересів дитини». В експертних звітах не було виявлено занепокоєння щодо фактичної стадії розвитку, самопочуття хлопчика, будь-якої реальної та доведеної шкоди чи ризику для дитини.

Міцний зв’язок між дитиною та заявницею був визнаний усіма експертами і навіть колишнім чоловіком, який пропонував матері зберегти опіку над сином через їхні міцні стосунки. Більше того, надання опіки заявниці не позбавило б дитину контакту з батьком.

Суд уважає, що дискримінаційне посилання на «важливість прикладу для наслідування чоловіка для виховання хлопчика» було вирішальним чинником у відмові заявниці в опіці над сином.

З огляду на викладене Суд прийшов до висновку, що, відмовляючи заявниці в наданні повних батьківських прав та права опіки щодо 7-річного сина, національна влада зробила відмінність, основану виключно на міркуваннях щодо її сексуальної орієнтації. Це відмінність, яка не є прийнятною відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Тому Суд визнав, що мало місце порушення ст.14 у поєднанні зі ст.8 конвенції. Тепер держава-відповідач повинна виплатити жінці €10 тис. на відшкодування моральної шкоди.

Утім, це рішення може стати ще одним аргументом для тиску на Варшаву, яка навідріз відмовляється визнавати рівність прав одностатевих шлюбів, а деякі воєводства, як повідомляв «ЗіБ», навіть оголосили себе зоною, вільною від ЛГБТ.