Системні порушення прав українців з боку рф в окупованому Криму — огляд ЄСПЛ

Велика палата ЄСПЛ постановила рішення по суті, яким визнала чисельні систематичні порушення прав громадян України з початку окупації Криму рф у лютому 2014 року.

Таке рішення ухвалене у міждержавній справі «Ukraine v. russia (re Сrimea)», інформує «Закон і Бізнес».

Так, у рішенні від 25.06.2024 констатовані чисельні порушення прав громадян України з боку російської окупаційної влади у Криму, починаючи з лютого 2014 року. Серед них:

насильницькі зникнення та відсутність ефективного розслідування заяв про це (порушення ст.2 конвенції);

незаконне затримання, подальше утримання та жорстоке поводження з українськими військовослужбовцями, етнічними українцями та кримськими татарами, а також журналістами (порушення стст.3, 5);

відсутність можливості вважати, що суди в Криму після окупації були «встановлені законом» (порушення ст.6);

засудження українських політичних в'язнів на підставі застосування російського законодавства в Криму (порушення ст.7);

свавільні рейди та обшуки приватних помешкань, відсутність ефективної системи відмови від російського громадянства (порушення ст. 8);

переслідування та залякування релігійних діячів, які не сповідують російську православну віру (порушення ст.9),

придушення неросійських ЗМІ (порушення ст. 10);

заборона публічних зібрань, а також залякування та свавільне затримання організаторів демонстрацій (порушення ст. 11);

експропріація без компенсації майна у цивільних осіб та приватних підприємств (порушення ст.1 Першого протоколу до конвенції) тощо.

Це рішення, постановлене одноголосно. Як зазначють у ВС, це є значним кроком на шляху притягнення рф до міжнародної правової відповідальності за злочини проти України.

Крім цього рішення, в огляд практики ЄСПЛ за червень та липень 2024 року, що підготував Верховний Суд, включені й низка інших.

Так у справі «L.T. v. Ukraine» (заява № 13459/15) констатовано порушення §1 ст.6 (право на справедливий судовий розгляд) та пп.«с» §3 ст.6 конвенції (право на захист) стосовно позбавлення заявниці можливості бути особисто заслуханою в суді під час слухання справи щодо застосування до неї примусових заходів медичного характеру. До того ж, її адвокат не подала апеляційну скаргу, всупереч бажанню заявниці та не зважаючи на існування потенційно вагомих підстав для оскарження.

Закон і Бізнес