Неотримані повістки, право на життя, заборона катування та інші справи проти України — огляд ЄСПЛ

Стаття 6 конвенції не зобов’язує органи влади забезпечувати бездоганну роботу пошти, але вони можуть відповідати за ненадіслання заявникові документів.

На цьому наголосив Європейський суд з прав людини в ухвалі у справі «Vasylkiv v. Ukraine» (№77302/16), інформує «Закон і Бізнес».

Заявник у цій справі скаржився на порушення принципу рівності сторін, оскільки його не повідомили про апеляційне провадження. Суд першої інстанції розглянув позов заявника про визнання його дочки такою, що втратила право на користування квартирою, і, за її відсутності, задовольнив цей позов.

Відповідачка подала апеляційну скаргу. Апеляційний суд надсилав повістки рекомендованими листами заявнику, проте листи поверталися як недоставлені. Через це апеляційний суд опублікував повідомлення про судові засідання в місцевій газеті. Саме засідання відбулося без заявника, але за участю відповідачки. Апеляційний суд встановив відсутність підстав для визнання її такою, що втратила право на користування квартирою.

ЄСПЛ наголосив, що апеляційний суд тричі надсилав повістки на домашню адресу заявника, і останній не заперечував факту їх надсилання, не стверджував, що була неправильно вказана адреса. Твердження заявника, що він міг не отримати повістки, було недостатньо для обґрунтування скарги, і ЄСПЛ визнав її явно необґрунтованою.

Крім цієї справи в огляд практики ЄСПЛ за рішеннями, ухваленими впродовж травня 2025 року, включено низку рішень ЄСПЛ щодо дотримання державами-учасницями прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, ЄСПЛ констатував порушення конвенційних гарантій з боку України у 13 справах, зокрема:

«Morozova v. Ukraine» (№ 24315/24): непроведення ефективного розслідування смерті дочки заявника — порушення ст.2 конвенції (право на життя);

«Dzhachvliani and others v. Ukraine» (№37516/23 та дві інші): ненадання заявникам належної медичної допомоги під час тримання під вартою — порушення ст.3 конвенції (заборона катування);

«Tunik and others v. Ukraine» (№ 9590/22 та 6 інших), «Grygorchuk and others v. Ukraine» (№ 7315/24 та 5 інших): неналежні умови тримання

під вартою та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту — порушення ст.3 конвенції (заборона катування);

«Pozharska v. Ukraine» (№48433/15): поновлення провадження у справі та скасування рішення, прийнятого на користь заявниці, на порушення принципу правової визначеності — порушення ст.6 конвенції (право на справедливий суд).

«Kulyk v. Ukraine» (№ 40214/16), «Bondar v. Ukraine» (№29184/15 та 44078/16): відсутність компенсації або іншої форми відшкодування за позбавлення земельної ділянки — порушення ст.1 Першого протоколу до конвенції (захист власності).

Закон і Бізнес