Невідкладні обшуки, зізнання без адвоката і позбавлення мандату — огляд ЄСПЛ

У разі проведення органами влади обшуку в помешканні особи, національне законодавство повинно передбачати певний захист особи від свавільного втручання в її права, передбачені ст.8 конвенції.

Про це нагадав Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.07.2025 у справі «Korniyets and Others v. Ukraine», інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі заявники скаржилися на невідкладні обшуки та вилучення, проведені в їхніх помешканнях без попереднього дозволу, а також на те, що вони не мали можливості взяти участь у провадженні щодо ретроспективного надання дозволу на проведення обшуків. Перший заявник — працівник прокуратури — також додав, що національне законодавство щодо проведення обшуків без дозволу було недостатньо чітким і точним у визначенні «невідкладних випадків», які можуть виправдати обшук без дозволу, а також обсягу та меж повноважень слідчого або прокурора щодо проведення обшуку.

У рішенні ЄСПЛ нагадав, що обшук становить серйозне втручання в приватне життя, житло й кореспонденцію і, відповідно, повинен ґрунтуватися на особливо чіткому «законодавстві». Надзвичайно важливо мати чіткі та детальні правила з цього питання (див. рішення від 17.12.2020 у справі «Saber v. Norway», №459/18, п.50).

Натомість за відповідним правовим режимом, застосованим у цій справі, єдиною можливістю для незалежного органу влади переглянути законність обшуку, проведеного в невідкладних випадках, була процедура перегляду ex post facto за ч.3 ст.233 КПК, ініційована слідчим. Однак відповідне національне законодавство не передбачало участі заявників у цьому провадженні.

Тому ЄСПЛ дійшов висновку, що заявників було позбавлено належних та ефективних гарантій проти свавілля, що суперечить вимогам ст.8 конвенції.

Також Суд констатував, що на момент розгляду справи заявники не мали ефективного національного засобу правового захисту. Цього достатньо, щоб ЄСПЛ визнав порушення ст.13 у поєднанні зі ст.8 конвенції.

Крім цього рішення в огляд практики ЄСПЛ за липень 2025 року включені й інші, що стосуються України.

Так, у рішенні у справі «Opalenko v. Ukraine» ЄСПЛ не визнав порушенням ст.6 конвенції через відсутність захисника на ранніх стадіях кримінального провадження, враховуючи ретельний аналіз усіх обставин кримінального провадження, а також те, як відповідний недолік було компенсовано надалі. Водночас, Суд констатував надмірну тривалість кримінального провадження;

А у рішенні «Tomenko v. Ukraine» ЄСПЛ установив порушення ст.3 Першого протоколу до конвенції (право на вільні вибори) через припинення повноважень депутата внаслідок його виходу з політичної фракції.

Крім того, ЄСПЛ визнав порушення з боку держави у справах:

«Zhukov and Zhukova v. Ukraine (№№60191/16, 60194/16 та 35272/17)»: неефективність розслідування обставин смерті доньки заявників у державній лікарні — порушення ст.2 конвенції (право на життя);

«Shufrych v. Ukraine (№1143/24)»: недоліки у провадженні щодо перегляду законності тримання під вартою; інші скарги, висунуті за усталеною практикою ЄСПЛ — порушення ст.5 конвенції (право на свободу та особисту недоторканність);

«Paraskun and Others v. Ukraine (№9714/17 та 10 інших заяв)», «Lyzogub and Kravchenko v. Ukraine (№№10302/24 та 19007/24)»: надмірна тривалість цивільних проваджень та відсутність ефективного засобу юридичного захисту — порушення ст.6 конвенції (право на справедливий суд).

Закон і Бізнес