Справедливість чужими очима

Тенденції справ проти України: пригнічення суддів, зазіхання на адвокатську таємницю та невідкладні обшуки

Коли проблеми стають нормою, до них звикають та пристосовуються всі, в тому числі представники судової влади. А як виглядає така норма зі сторони, можна оцінити завдяки чужому критичному мисленню, зокрема практиці ЄСПЛ.

Старі проблеми нових справ

В ході роботи конференції «Єдність судової практики: ключові правові висновки Верховного Суду 2025», суддя Європейського суду з прав людини Микола Гнатовський розповів про найбільш актуальні проблеми судової практики, що стали предметом розгляду ЄСПЛ у справах проти України. У доповіді спікер акцентував увагу на рішеннях, що були ухвалені впродовж останнього року.

Так, за словами М.Гнатовського, в цей період вдалося завершити розгляд по суті найбільшої справи, яка розглядалась коли-небудь в історії ЄСПЛ. Це справа «Україна і Нідерланди проти РФ». «Рішення Великої палати від 9.07.2025 є без перебільшення найголовнішим в історії ЄСПЛ, принаймні в тому, що стосується України. Але, як на мене, це суттєво виходить за межі суто українських питань. Це рішення безпосередньо вплине на те, як працюватиме надалі суд із тисячами індивідуальних заяв, як тих яких скеровані проти України (понад 4000 заяв), так і тих, які скеровані проти РФ. Найближчим часом можна буде спостерігати суттєвий рух у цьому напрямку», — зазначив суддя.

Другий момент, на який звернув увагу спікер, це те, що переважна більшість справ, розглянутих Судом проти України, залишаються справами, які стосуються системних проблем функціонування вітчизняної правової системи та ідентифіковані ЄСПЛ уже понад 20 років тому. Саме вони залишаються найпоширенішими причинами скарг проти України.

Загалом, існує проблема із тим, як працює система українського правосуддя у кримінальних справах — ідеться про комплекс взаємопов’язаних проблем: надмірна тривалість кримінального провадження, надмірна тривалість перебування особи під вартою і відповідно часто недостатнє мотивування продовження такого перебування. Це має безпосередній вихід на питання, пов’язані із умовами тримання під вартою. «Сприяння судовій системі, щоб кримінальні справи розглядались максимально ефективно і в максимальні строки – це величезне завдання. Можна очікувати, що суд і надалі приділятиме особливу увагу цим питанням. Тож важливо вирішувати ті аспекти, які викликають найбільше проблем», - додав М.Гнатовський.

Спікер відзначив найбільш помітні рішення ВП ЄСПЛ, що були прийняті протягом останнього року. Так, питання обшуків, насамперед, обшуків без попередньої судової санкції, стало предметом уваги ЄСПЛ у палатному форматі. Зокрема йдеться про рішення у справі «Рєзнік проти України», яке було оприлюднене в січні цього року. Справа пов’язана із обшуком житла захисника в межах кримінального провадження щодо клієнта і вилучення документів і пристроїв зберігання даних. Відповідно йдеться про наявність процесуальних гарантій щодо таких дій й залишається проблема з якістю процесуальних гарантій для захисту адвокатської таємниці. Водночас, суд мав змогу оцінити ті законодавчі зміни, які були запровадженні після попереднього рішення ЄСПЛ на цю тему — «Головань проти України

Інший аспект пов’язаний із обшуками без попередньої судової санкції, а лише із наступним їх схваленням в судовому порядку, розкритий у справі «Корнієць та інші проти України», рішення в якій було оприлюднено в липні цього року. Тут ЄСПЛ визнав незадовільною відсутність відповідної законодавчої рамки та ефективного засобу правового захисту щодо вимоги втручання у приватне життя у формі обшуку виключно на підставі закону, який містить відповідні гарантії і дає можливість повноцінної судової оцінки таких випадків. Тобто ситуацію із терміновими обшуками визнано «дуже проблемною».

Скарги як наслідки реформ

Окремою проблемою, пов’язаною із ст.8 конвенції та кримінальними провадженнями, є негласний аудіо- та відео- контроль, прослуховування телефонних розмов.

Так, у справі «Денисюк та інші проти України», рішення було оприлюднене в лютому цього року. Ця справа підкреслює проблему, пов’язану із відсутністю на національному рівні ефективної процедури для своєчасного розгляду по суті скарг за ст.8 конвенції. Також ЄСПЛ сформувало висновок, за яким втручання не відповідає вимогам законності, оскільки сам закон не відповідає вимогам щодо його якості.

Знаковою є й справа за заявою 2016 року, але рішення у якій постановлено лише у вересні цього року — «Якимчук проти України». У цій справі йдеться про прослуховування кабінету судді, яке потім стало підставою для її переслідування та притягнення до відповідальності за хабарництво. Відповідно, йдеться про відсутність належної процедури схвалення такого втручання і проблеми, пов’язані з відповідною законодавчою рамкою. «Коли ти пояснюєш колегам, що таке хабар в 51 грн., в якому було звинувачено (Ольгу) Якимчук, є певні складнощі. Європейським суддям складно зрозуміти, про що взагалі йдеться», — пояснив М.Гнатовський.

Окремо спікер звернув увагу на категорії справ, де ведеться так би мовити діалог ЄСПЛ з Верховним Судом. Це стосується і виконання рішень суду, і відновлення чи повернення до розгляду питання вже в надзвичайному порядку, після рішення ЄСПЛ. У кримінальних справах йдеться про справу «Алахвердян проти України», у цивільних — «ТОВ «УКРКАВА» проти України».

Ще однією тенденцією є низка справ, які стосуються наслідків судової реформи і продовження скарг суддів на проблеми з їх кар’єрами у зв’язку з цими реформами. Звертає на себе увагу справа «Головчук проти України», рішення в якій нещодавно набуло статусу остаточного. У ній йдеться про колишню суддю касаційного суду, яка в результаті судової реформи після змін до Конституції 2016 року не стала суддею ВС. Але проблема, яку знайшов ЄСПЛ, полягала не в цьому, а в тому, що їй не було надано реальну можливість перейти в суд апеляційної інстанції. Також спікер відзначив ухвалу про неприйнятність у справі «Мартинюк проти України», де йшлося про непризначення судді першої інстанції.

Також М.Гнатовський звернув увагу на окремі важливі справи. Так, після міждержавної справи, найбільша за обсягом справа за цей період  — «Вячеславова та інші проти України». Це справа, пов’язана із масовими заворушеннями в Одесі 2 травня 2014 року. Тут суд продемонстрував, що він в курсі того, що відбувалося і розуміє роль РФ в цьому, але також розуміє, що порушення позитивних зобов’язань за конвенцією, зокрема за ст.2, вчинені особами, які перебували на державній службі в Україні і діяли від імені України. Тому Україна несе відповідальність за їх дії.

У справі «Ситник проти України» вперше за тривалий час було знайдено порушення ст.17 конвенції. Щодо справи «Медвідь проти України» Мін’юст звітує щодо питання довічного позбавлення волі.

Дуже цікавою спікер назвав справу «Співак проти України» про судову психіатрію і про «знамениту установу» в місті Дніпро. Також М.Гнатовський виокремив справу «Богдан Шевчук проти України», де йдеться про поведінку місцевої судді в Одеській області, в якій констатоване порушення не лише ст.5, а й ст.34 конвенції в частині намагання перешкодити заявнику вирішити справу в ЄСПЛ.

Закон і Бізнес