Чи може слідчий суддя призначати позапланову перевірку – думка ВС

Призначення позапланової перевірки не є ні слідчою (розшуковою), ні негласною слідчою (розшуковою) дією, ні заходом забезпечення, з клопотаннями про проведення яких вправі звертатися слідчий.

На це звернув увагу Касаційний кримінальний суд, розглядаючи скаргу прокурора на виправдувальний вирок у справі №234/8803/18.

Суд першої інстанції, виправдовуючи особу у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.272 Кримінально кодексу, поміж іншого, визнав акти перевірок суб’єкта господарювання ГУ Держпраці в Донецькій області, проведених на підставі ухвали слідчого судді, недопустимими доказами. Адже слідчий суддя, надавши дозвіл на проведення такої перевірки, прийняв рішення, не передбачене кримінальним процесуальним законодавством.

У ККС із цим погодилися, зазначивши, що одним із процесуальних джерел доказів є документи, до яких п.4 ч.2 ст.99 Кримінального процесуального кодексу віднесено і висновки ревізій та акти перевірок. Однак, використання виразу «витребування та отримання» у ч.2 ст.93 КПК передбачає повноваження використовувати як докази висновки ревізій і актів перевірок (як і будь-які інші документи), що існують незалежно від кримінального розслідування. 

Отже, КПК не встановлює отримання доказів шляхом надання дозволу на проведення позапланової перевірки ані слідчими суддями, ані прокурорами, слідчими. Результати таких перевірок, призначених у межах розслідування кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді, є недопустимими доказами і відповідно до ч.2 ст.86 КПК не повинні бути використані під час ухвалення судових рішень.