Що показав спільний аудит освіти українських дітей у шести країнах

Аудитори України та п'яти європейських країн перевірили, як українські діти навчаються за кордоном. Механізму обліку тих, хто не навчається ні в українській, ні в іноземній школі, досі немає.

Про це повідомляє «Закон і Бізнес» з посиланням на Рахункову палату.

Станом на 2025 рік у школах Польщі, Литви, Словаччини, Чехії та федеральної землі Гессен (Німеччина) навчалися понад 254 тис. українських дітей. Освітні системи цих країн швидко адаптувалися до нових умов. Проте підходи до адаптації дітей, їх мовної та психолого-педагогічної підтримки і збереження зв'язку з українською освітою різнилися. Окремого механізму обліку дітей, не охоплених жодною освітньою системою, так і не створили.

Про це йдеться у спільному звіті за результатами координованого аудиту «Реалізація права на освіту українських дітей у школах європейських країн». Його представила голова Рахункової палати Ольга Піщанська. Аудит охопив 2022–2025 роки. Його проводили вищі органи аудиту України, Польщі, Литви, Словаччини, Чехії та орган аудиту землі Гессен, а координувала Вища палата контролю Польщі.

Облік дітей за кордоном

Дані про дітей, які перебувають за кордоном і навчаються в українських школах, МОН отримує через автоматизований інформаційний комплекс освітнього менеджменту (АІКОМ). Водночас механізму обліку дітей, які не навчаються ні в українській, ні в іноземній системі освіти, немає. Немає також реєстру освітніх осередків з українською мовою навчання за кордоном.

У 2022–2025 роках МОН не уклало жодної міжнародної угоди щодо організації освіти українських дітей за кордоном або обміну освітніми даними. Міжнародне співробітництво відбувалося в різних форматах, проте його результати системно не відстежували.

У Польщі, Литві, Словаччині, Чехії та Гессені навчання в місцевих школах на момент завершення аудиту було обов'язковим для всіх українських учнів. Це зменшує ризик, що діти випадуть з освіти. Однак офіційна статистика обліковує лише тих, хто вже навчається.

Мовна та психологічна підтримка

У країнах перебування діяли підготовчі класи, інтенсивні мовні курси та інші форми підтримки. До роботи з дітьми залучали україномовних учителів, асистентів, психологів, а важливу роль відігравали міжнародні та громадські організації.

Зв'язок з українською освітою

Аудитори окремо проаналізували, як діти зберігають зв'язок з українською мовою та освітою:

у Чехії реалізовували освітні проєкти українською мовою й дозволили скоротити дистанційну українську програму до окремих предметів, щоб зменшити навантаження на дітей;

у Гессені у 2024/2025 навчальному році запустили пілотний проєкт «Українська як друга іноземна мова»;

у Литві діяли п'ять приватних українських шкіл, де навчалися 37% прибулих дітей, ще 31% вчилися в державних школах за українською програмою;

у Польщі з 2025/2026 навчального року випускники з громадянством України та Польщі можуть складати випускний іспит з української мови як іноземної;

у Словаччині в школі з українською мовою викладання можна навчатися в Пряшеві.

Рекомендації

Найефективнішими практиками аудитори назвали:

обов'язкове навчання в місцевих школах;

залучення міжкультурних асистентів та україномовних працівників;

додаткові заняття з мови країни перебування;

можливість вивчати українську і складати з неї іспит у межах державних іспитів.

Органам управління освітою країн перебування рекомендували:

моніторити, чи виконують українські учні вимоги щодо обов'язкового навчання, щоб запобігти їх виключенню з освітнього процесу;

забезпечувати психолого-педагогічну підтримку, інтенсивне вивчення мови країни перебування та можливість вивчати українську як другу іноземну;

допомагати українським учителям за кордоном викладати рідну мову як іноземну;

залучати міжкультурних асистентів у школах, які відвідують українські учні.

Кількість українських учнів за кордоном, які навчаються онлайн в Україні, стрімко скорочується. У 2022 році їх було майже 520 тис., на 1 вересня 2025 року — 316 тис., а на 1 вересня 2026 року — лише 272 тис. За оцінкою Рахункової палати, це свідчить про дедалі більшу адаптацію дітей до освітніх систем країн перебування і водночас створює нові виклики для європейських держав.

Закон і Бізнес