«Висловлював жаль…»

Для звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із передачею особи на поруки необхідною умовою є саме щире каяття. Такий висновок зробив ВС в постанові №161/17452/19, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

11 травня 2021 року                       м.Київ                               №161/17452/19

Верховний Суд колегією суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого — АНТОНЮК Н.О.,
суддів: БУЩЕНКА А.П., ШЕВЧЕНКО Т.В. —

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Луцької місцевої прокуратури Іщика А.В. на ухвалу Волинського апеляційного суду від 18.11.2020 за обвинуваченням Особи 2, Інформація 1, громадянина України, уродженця с.Журавлине Старовижівського району Волинської області, з вищою освітою, одруженого, який працює охоронцем в ТОВ «Євро Альянс Луцьк», раніше не судимий, зареєстрований за Адресою 1, фактично проживає за Адресою 2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 Кримінального кодексу, і

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами обставини

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.05.2020 Особу 2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК, на підставі ст.47 КК у зв’язку з передачею його на поруки трудовому колективу ТОВ «Євро Альянс Луцьк», якщо він протягом року з дня передачі на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадський порядок.

Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 30.08.2019 за №*003299, закрито на підставі п.1 ч.2 ст.284 Кримінального процесуального кодексу.

Цивільний позов потерпілого залишено без розгляду.

Ухвалою ВАС від 18.11.2020 ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Особі 2 було пред’явлено обвинувачення в тому, що 29.08.2019 близько 24:00, перебуваючи у кафе у м.Луцьк, він у ході словесного конфлікту із Особою 1, що виник на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно наніс долонею правої руки один удар у ліву ділянку обличчя потерпілого, чим спричинив останньому тілесне ушкодження у вигляді субкон’юктивального крововиливу на лівому очному яблуку, яке відповідно до висновку судово-медичного експерта від 26.09.2019 №664 за ступенем тяжкості відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.

Прокурор стверджує, що Особу 2 безпідставно звільнено від кримінальної відповідальності згідно зі ст.47 КК, а апеляційним судом не надано оцінки та не перевірено його доводів про те, що Особа 2 не усунув заподіяної ним шкоди потерпілому внаслідок вчинення кримінального правопорушення, не намагався примиритися з останнім, під час досудового розслідування вини не визнавав, а її визнання в суді першої інстанції носило формальний характер. Вказані обставини, на думку сторони обвинувачення, свідчать про відсутність щирого каяття в діях обвинуваченого, як однієї із обов’язкових умов звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.47 КК.

Серед іншого скаржник звертає увагу, що поза увагою апеляційного суду залишилися його аргументи про те, що клопотання трудового колективу не містить за своїм змістом конкретних заходів виховного характеру щодо Особи 2, судом належним чином не перевірено здатність трудового колективу здійснювати щодо нього такі заходи та доцільність застосування ст.47 КК у даному кримінальному провадженні. Також вказує на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст.419 КПК.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор підтримав вимоги касаційної скарги, просив її задовольнити.

Потерпілий підтримав вимоги касаційної скарги прокурора.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з’явилися <…>.

Мотиви суду

Відповідно до ч.2 ст.44 КК звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим кодексом, здійснюється виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Згідно з ч.1 ст.47 КК (в редакції, що діяла на момент прийняття ухвали місцевим судом) особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Інститут звільнення особи від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації можна застосувати лише у разі встановлення всіх обов’язкових для подання відповідного клопотання умов, зокрема:

1) вчинення кримінально караного діяння вперше;

2) таке діяння є кримінальним правопорушенням відповідного ступеню тяжкості;

3) воно не є корупційним;

4) наявне щире каяття особи.

Встановивши відсутність хоча б однієї із цих передумов, суди не вправі застосовувати ст.47 КК щодо обвинуваченої особи.

Слід також наголосити, що звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації є правом, а не обов’язком суду. Тому факт звернення із клопотанням про передачу особи на поруки імперативного значення для судів не має.

Звільняючи Особу 2 від кримінальної відповідальності на підставі положень ст.47 КК, місцевий суд врахував те, що обвинувачений є особою молодого віку, працевлаштований, вперше притягується до кримінальної відповідальності, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення невеликої тяжкості (відповідно до класифікації кримінальних правопорушень на момент прийняття судового рішення), визнав повністю вину та щиро розкаявся, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання змінити ситуацію, а колектив підприємства звернувся до суду з належно оформленим клопотанням про передачу його на поруки.

У свою чергу, відхиляючи доводи апеляційної скарги прокурора, апеляційний суд також зазначив, що у судовому засіданні місцевого суду обвинувачений щиро розкаявся, попросив вибачення у потерпілого, шкодував про вчинене, а трудовий колектив ТОВ «Євро Альянс Луцьк», де обвинувачений працює охоронцем, звернувся з належно оформленим клопотанням про передачу його на поруки, з якого вбачається, що трудовий колектив бере на себе обов’язки щодо забезпечення виховного впливу на обвинуваченого, а той гарантує належну поведінку.

У зв’язку із викладеними обставинами суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що обвинувачений вперше вчинив кримінально каране діяння, яке належить до злочинів невеликої тяжкості (на момент судового розгляду) і не є корупційним, щиро покаявся у вчиненому та в сукупності із належно оформленим клопотанням трудового колективу є підстави для застосування до нього ст.47 КК.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду, виходячи з такого.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що в ході досудового розслідування Особа 2 свою вину не визнавав.

Однак під час судового розгляду винна особа може змінити своє ставлення до вчинюваного нею діяння, переосмислити зміст своєї поведінки та критично її оцінити, що і було зроблено обвинуваченим у цій справі.

Зі звукозаписів судових засідань місцевого суду слідує, що Особа 2 визнав свою вину повністю та розкаювався, ствердив суду, що шкодує, що так сталося.

На думку колегії суддів, місцевий суд правильно врахував і оцінив те, що Особа 2 змінив ставлення до вчиненого діяння та усвідомив протиправний характер своїх дій, в результаті чого висловив жаль щодо конфлікту між ним та потерпілим.

Суд також звертає увагу, що прокурор, який подав касаційну скаргу, брав участь у розгляді цього провадження у суді першої інстанції. Причому в ході з’ясування позиції сторони обвинувачення щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності Особи 2 з передачею його на поруки прокурор повністю погоджувався.

Так, з журналу судового засідання суду першої інстанції від 25.05.2020 убачається, що прокурор Іщик А.В. констатував, що оскільки особа 2 щиро покаявся, є належно оформлене та обґрунтоване клопотання про передачу його на поруки трудовому колективу ТОВ «Євро Альянс Луцьк», то заперечень щодо застосування у даному кримінальному провадженні положень ст.47 КК у нього немає.

Доводи сторони обвинувачення про те, що Особа 2 не усунув заподіяної ним шкоди потерпілому, що свідчить про відсутність щирого каяття в обвинуваченого, не заслуговують на увагу.

Так, для звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із передачею особи на поруки необхідною умовою є саме щире каяття. Судами нижчих інстанцій встановлено, що Особа 2 висловлював жаль з приводу вчиненого, у зв’язку із цим суди прийшли до висновку про наявність у його діях щирого каяття. Факт відшкодування шкоди потерпілому дійсно може додатково свідчити про щире каяття винної особи. Проте оцінюючи факт наявності або відсутності такого відшкодування шкоди потрібно враховувати бажання потерпілого отримати таке відшкодування, взаємовідносини між сторонами конфлікту, узгодженість розміру спричиненої шкоди, можливість її відшкодування, повноту відшкодування шкоди тощо. Водночас для звільнення від кримінальної відповідальності саме у зв’язку із передачею особи на поруки достатнім є встановлення факту саме щирого каяття, на відміну від, наприклад, звільнення у зв’язку із примиренням винного з потерпілим, де обов’язковою умовою для такого виступає відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки за приписами ст.47 КК здійснюється за клопотанням колективу підприємства, установи чи організації. Прокурором не наведено аргументів, які б вказували на те, що трудовий колектив ТОВ «Євро Альянс Луцьк» не здатний здійснювати виховні заходи щодо винного. Тому аргументи скаржника у цій частині також є невмотивованими.

Суд звертає увагу на те, що рішення суду касаційної інстанції у справах №№127/31068/19, 308/7582/17 та 621/3213/19, на які посилається прокурор у касаційній скарзі, є нерелевантними щодо розглядуваної справи.

Сторона обвинувачення хоч і стверджує про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, однак таких порушень не наводить, а касаційним судом їх не встановлено.

Таким чином, у ході касаційного перегляду встановлено, що аргументи сторони обвинувачення про помилковість застосування до Особи 2 ст.47 КК були належно перевірені апеляційним судом, що свідчить про відповідність оскаржуваної ухвали вимогам ст.419 КПК, а тому її слід залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора — без задоволення.

Керуючись стст.433, 436—438, 442 КПК, ВС

УХВАЛИВ:

Ухвалу Волинського апеляційного суду від 18.11.2020 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора — без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.