Чихнув — сідай за ґрати

Замість відповідальності за свідоме зараження ВІЛ чи іншою невиліковною інфекційною хворобою, нардепи пропонують карати за умисне зараження іншої особи особливо небезпечною інфекційною хворобою або її збудником. Теоретично, під таке визначення можна підвести і коронавірус.

Урядовий проект «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України» (№5488) основою своєю ціллю декларує необхідність уніфікації термінології, пов’язаної з використанням терміну «нетерпимість». Утім, поміж цих норм затаїлась ідея «частково декриміналізувати» діяння передбачені ст.130 КК і встановити… ще суворіші покарання.

Заміна кількох слів, як пропонує проект, — «невиліковна інфекційна» на просто «небезпечна інфекційна» — створює низку проблем. По-перше, чинним законодавством чітко не визначено, що розуміти під цією категорією. По-друге, у наказі МОЗ «Перелік інфекційних хвороб, що підлягають реєстрації» №1726 міститься лише перелік недуг, які спричиняють значний рівень захворюваності. Відсутність чіткого співпадіння термінів у майбутньому може створити як складнощі в доказуванні, так і довільне тлумачення складу злочину. 

Втім, гра термінами — це питання додаткових змін. А от запропоновані нардепами санкції занадто вже суворі. Так, якщо особа, маючи непрямий умисел, заразила іншу особу, наприклад, коронавірусом, тобто, відчувала симптоми, але все-таки пішла на роботу, то за таким «уточненням» норми КК вона може потрапити за грати на строк від 3 до 8 років.