Доведення «ідіота»

Журналістам залишили право провокувати політиків образливими прикметниками

Вживання слова «ідіотський» не було нападом на політика. Прикметник швидше необхідно тлумачити в контексті політичної ситуації. Дійсно, журналістська свобода передбачає використання певного перебільшення або провокаційних зауважень.

Грубий наклеп

Такого висновку Європейський суд з прав людини дійшов у ході вивчення справи «Antunes Emidio and Soares Gomes da Cruz v. Portugal». Журналіст Хоаким Антоніо Антунеш Емідіо написав статтю для регіонального тижневика із заголовком «Залишилися тільки курчата», в якій критикував португальських політиків. Зокрема, про державного секретаря з питань сільського господарства було сказано, що він «найбільш ідіотський політик» із тих, яких доводилося знати.

Журналіста визнали винним у наклепі за обтяжливих обставин. Суд дійшов висновку, що заяви складали суб’єктивну оцінку, яка не мала зв’язку з поведінкою політика й виходила за межі того, що можна вважати об’єктивною критикою. Політичного оглядача зобов’язали виплатити політику компенсацію, а також сплатити штраф. Оскарження рішення суду успіху не мало.

Лікар і керуючий партнер клініки Луїш Мануель Соареш Гомеш да Круз опублікував відкритий лист у місцевій газеті після того, як його клініку не запросили взяти участь у переговорах із міською радою. У статті містилася критика мера, зокрема щодо «відсутності характеру й чесності та його боягузтва». Подібна інформація також поширювалась у листівках.

Керівника клініки засудили за два злочини: наклеп через ЗМІ й образу юридичної особи. У цій справі також були призначені штраф і компенсація за завдану шкоду. У ході оскарження вдалося лише зменшити розмір санкції.

Журналіст і лікар звернулись із заявами до ЄСПЛ. Вони стверджували, що їх засудження є порушенням ст.10 («Свобода вираження поглядів») Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Легке виправданя

Стосовно справи А.Емідіо, то у Страсбурзі погодилися з висновками португальських судів, що висловлювання журналіста відображали суб’єктивну оцінку, правдивість якої не піддавалася доведенню. Заяви також були зроблені в контексті політичної ситуації та становили загальний інтерес для суспільства. Таким чином, суди мали забезпечити високий рівень захисту.

Євросуд дійшов висновку, що вживання слова «ідіотський» не було особистим нападом на політика. Це швидше необхідно тлумачити в контексті політичної ситуації. Журналістська свобода охоплюється використанням певного перебільшення або провокаційних зауважень.

Тож ЄСПЛ постановив, що засудження не було пропорційним законній меті з урахуванням інтересів демократичної держави, які полягають у забезпеченні й підтримці свободи преси. З урахуванням цього Суд виявив порушення ст.10 конвенції.

У справі С.Гомеша ЄСПЛ постановив, що засудження заявника за образу юридичної особи не було передбачене законом, як вимагає конвенція, оскільки положення законодавства стосувалося тільки «неправдивих фактів», а не суб’єктивної оцінки. Саме цього висновку було достатньо для виявлення порушення ст.10 конвенції.

Також у Страсбурзі звернули увагу на те, що лист і листівка заявника були написані в контексті політичної діяльності мера та міської ради. Питання викликало загальний інтерес, оскільки сприяло публічній дискусії. Суд не погодився з висновками, що особистий інтерес мера в захисті його репутації переважав право заявника на свободу вираження поглядів. Заявник дав суб’єктивну оцінку, а не констатацію фактів щодо професійної діяльності мера та роботи міськради.

Отже, Феміда вийшла за межі розсуду, обмежуючи дискусію з питань, до яких було прикуто увагу суспільства. Крім того, не було встановлено необхідного балансу відповідно до критеріїв конвенції. У цій справі Суд також установив порушення ст.10.

ЄСПЛ постановив, що Португалія повинна виплатити заявникам компенсацію за завдану матеріальну шкоду та покрити судові витрати.