Нагляд без упину

За роботою та приватним життям володарів мантій повсякчас стежитимуть «свої» та «чужі», а громадськість влаштовуватиме несподівані перевірки

З легкої руки реформаторів, які вирішили оновити закон «Про судоустрій і статус суддів», діяльність служителів Феміди контролюватимуть щонайменше 10 органів. Небезпечними можуть виявитись і норми статті «Моніторинг способу життя судді», яка з’явилася в останній редакції акта. Разом з тим деякі важливі деталі, котрі стосуються нагляду за володарями мантій, причаїлися в «непомітних» положеннях суддівського закону.

Просвічування рентгеном

Одним із гасел кожної судової реформи, які за останні 15 років проводилися в нашій країні, було зменшення впливу на суддів та збільшення гарантій їхньої незалежності. Проте, до яких змін не вдавалися б, результат часто-густо отримували протилежний. Пояснювали це тим, що без унесення змін до Конституції неможливо забезпечити повну самостійність судової влади.

Нинішні «перебудовники» виправили цей недолік: відкоригували Основний Закон. І, напевно, для більшого переконання суспільства в тому, що реформа відбувається, уже вдруге за останні 1,5 року наново переписали суддівський закон. Якщо попередня редакція акта була «пронизана справедливістю», то в останній наголос робиться саме на необхідності постійного «сканування» як професійної діяльності, так і приватного життя володарів мантій.

Так, думка про служителя Феміди формуватиметься на основі суддівського досьє, в якому, крім звичної декларації про майно, доходи і витрати, міститимуться ще два нові документи: декларації доброчесності та родинних зв’язків. А от поповнюватимуть досьє інформацією органи, які й контролюватимуть роботу та приватне життя законників.

Моніторинг «на власний розсуд»

Безперечно, головними «наглядачами» за володарями мантій залишаться «свої» структури: Вища кваліфікаційна комісія суддів та Вища рада правосуддя. Саме на їхню вимогу може проводитися моніторинг способу життя служителів Феміди, передбачений новою редакцією закону «Про судоустрій і статус суддів». Така ревізія відбуватиметься для встановлення рівня життя судді, відповідності наявного в нього та членів його сім’ї майна одержаним доходам.

Не виключено, припускають експерти, що згадані органи зможуть використовувати моніторинговий інструмент не тільки, наприклад, під час кваліфоцінювання для перевірки доброчесності судді, а й тоді, коли з’явиться необхідність попросити законника «за власним бажанням» залишити посаду. Адже ні ВККС, ні ВРП не обмежені в кількості «замовлень» на проведення таких ревізій щодо одного й того ж судді.

До речі, після законодавчих змін у руках ВРП опиниться багато механізмів контролю за Фемідою. Адже її повноваження значно розширяться: вона отримає деякі функції ВККС та Ради суддів і гратиме першу скрипку в житті судової влади. Так, ВРП впливатиме й на фінансові питання. Звичайно, головним розпорядником коштів держбюджету, призначених для забезпечення діяльності всіх судів, окрім Верховного, так і залишиться Державна судова адміністрація. Однак відтепер видатки на утримання храмів Феміди передбачатимуться з урахуванням пропозицій ВРП, яка, до речі, призначатиме очільника ДСАУ (до внесення змін до закону ця функція належала до повноважень РСУ). І ще: хоча судова адміністрація й продовжуватиме встановлювати кількість суддів у певній установі, свої дії вона погоджуватиме, знову ж таки, з Радою, а не із «самоврядниками».

Забагато не буває?

Крім «своїх» інституцій, діяльність суддів контролюватимуть і «чужі». Так, поки що не вдасться остаточно позбутися участі Президента в житті судової влади: принаймні ще рік до його повноважень належатимуть питання утворення, реорганізації та ліквідації судів (потім такі дії зможе реалізувати тільки парламент, прийнявши відповідний закон), а впродовж двох років глава держави відатиме переведенням володарів мантій.

Оскільки сьогодні політичним трендом є боротьба з корупцією, то не дивно, що це питання позначилося й на судовій владі. Тепер досьє будь-якого володаря мантії вважатиметься неповним без інформації Національного антикорупційного бюро, Національного агентства з питань запобігання корупції: саме ці органи мають підтвердити або ж спростувати те, що законник є доброчесним. Крім того, до «збірника» суддівських документів мають увійти й відомості від Національної поліції, СБУ та інших органів, під пильним оком яких перебувають законники.

Згадані структури й раніше допомагали формувати образ майбутнього судді (під час проведення спеціальної перевірки претендентів на мантії) чи вже працюючого (під час кваліфоцінювання). Очевидно, на думку реформаторів, таких органів замало, тому вони створили новий — Громадську раду доброчесності, яка прийде на допомогу ВККС, якщо та не зможе розібратися, відповідає служитель Феміди чи ні критеріям професійної етики. Цим самим «перекрійники» судової системи легалізували громадський контроль за суддями та задовольнили бажання настирливих активістів бути причетними до реформи, яка для багатьох з них полягає виключно в заміні «неправильних» старих кадрів на нові й «правильні».

ВККС може і без ГРД

Разом з тим і до внесення змін до суддівського закону громадськість не була позбавлена можливості стежити за роботою представників Феміди. Так, будь-яка фізична чи юридична особа має право надавати кваліфкомісії наявну в неї інформацію щодо претендентів на мантії. Крім цього, можна поскаржитися до ВККС на поведінку законника чи надати певні відомості під час його кваліфоцінювання.

До того ж сама ВККС має широкі повноваження щодо отримання інформації, яка стосується як кандидатів у судді (в рамках проведення спецперевірки), так і тих, хто вже розглядає справи: комісія направляє запити до НАБ, СБУ, Нацполіції, різних міністерств тощо. Тож, очевидно, ВККС самотужки може зібрати всі потрібні дані для досьє. Тому більшість фахівців не бачить необхідності в появі такого органу, як ГРД.

У свою чергу «ЗіБ» провів серед правників опитування у Фейсбуку й поцікавився, чи бачать вони необхідність в існуванні великої кількості органів-контролерів служителів Феміди. Більшість респондентів уважає, що «наглядачі» лише заважатимуть один одному і збільшення їх кількості аж ніяк не означає досягнення високого результату. П’ята частина опитаних, швидше за все, жартома запропонувала створити ще 6 органів, пояснивши так: «Просто шість — гарне число». Можливо, натякаючи, що й законодавець, передбачивши створення нового органу, керувався схожою логікою.

Регулярне стеження

Мабуть, переймаючись питанням надмірного контролю за ними, появою ГРД, володарі мантій випустили більш важливу деталь. Так, рада доброчесності допомагатиме ВККС під час кваліфоцінювання. Підставами ж для його призначення є, по-перше, заява самого судді (кандидата) про намір пройти перевірку на профпридатність, у тому числі для участі в конкурсі. По-друге, рішення ВККС про призначення оцінювання судді у випадках, визначених законом (наприклад після накладення дисциплінарного стягнення).

Однак законодавець дозволив громадськості стежити за володарями мантій не тільки під час кваліфоцінювання, а постійно. Так, у законі є стаття щодо регулярного оцінювання служителів Феміди, мета якого — «виявлення індивідуальних потреб судді щодо вдосконалення, стимулювання його до підтримання кваліфікації на належному рівні та професійного зростання».

Його можуть проводити викладачі Національної школи суддів, інші судді відповідної установи шляхом анкетування. Крім цього, володар мантії може заповнювати анкету самооцінки. Та найцікавіше те, що четвертим суб’єктом проведення регулярного оцінювання є… громадські об’єднання, які стежитимуть за роботою судді у залах засідань.

Законодавець передбачив: такі структури мають право організовувати незалежне оцінювання роботи судді у відкритих засіданнях. Його результати вони фіксуватимуть в анкеті, в якій буде міститися інформація про тривалість розгляду справи, дотримання володарем мантії правил судочинства і прав учасників процесу, культуру спілкування, рівень неупередженості, рівень задоволення його поведінкою присутніх, зауваження щодо ведення процесу, інші відомості. «Заповнена анкета незалежного оцінювання роботи судді в засіданні може бути включена до суддівського досьє», — наголошується в законі.

Очевидно, служителям Феміди доведеться звикати до такого повсякчасного громадського контролю. Питання тільки в тому, чи зможе суддя, який перебуватиме під прискіпливим наглядом і знатиме, що «неугодне» комусь рішення може стати підставою для його звільнення, розглядати справи об’єктивно, безсторонньо, відчуваючи себе незалежним від будь-якого впливу. В тому числі й громадського.