Крадіжка з угодою

Законники Вінниччини дійшли висновку, що найчастіше злочини проти власності з корисливих мотивів скоюють особи на підпитку або ті, хто відбуває іспитовий строк чи має непогашену судимість. При цьому підозрювані часто визнають свою винуватість і прагнуть укласти відповідну угоду з прокурором, що дозволяє не витрачати час на дослідження фактичних обставин справи.

У Шаргородському районному суді Вінницької області узагальнили практику розгляду кримінальних справ та кримінальних проваджень у справах про злочини проти власності (стст.185—198 Кримінального кодексу). Метою було виявлення проблем, що виникають при розгляді цієї категорії справ, причин, що сприяли вчиненню кримінальних правопорушень, найбільш характерних порушень чи неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, вироблення пропозицій для забезпечення єдиного та правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст.41 Конституції право приватної власності є непорушним. Розділом VІ КК встановлено, які саме суспільно небезпечні діяння проти власності є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, котрі їх скоїли. Злочини проти власності становлять одну з найпоширеніших груп кримінально караних дій.

За період, що аналізується, в провадженні суду перебувало 36 кримінальних справ про злочини проти власності стосовно 45 осіб. З них:

27 кримінальних справ за обвинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ст.185 КК («Крадіжка»);

2 справи про обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ст.186 КК («Грабіж»);

одна справа за обвинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ст.187 КК («Розбій»);

5 справ за обвинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ст.190 КК («Шахрайство»).

Судді розглянули 34 кримінальні провадження із засудженням 32 осіб. До 4 осіб, відносно яких постановлено вироки, застосовано міру покарання у вигляді позбавлення волі. До 12 осіб застосовано ст.75 КК, що передбачає звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Непоодинокими випадками є застосування при розгляді кримінальних проваджень цієї категорії ст.349 Кримінального процесуального кодексу, що зумовлено визнанням обвинуваченим своєї винуватості та небажанням досліджувати докази стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, що призводить до швидшого завершення розгляду справи.

Вагомим фактором скоєння злочинів проти власності є соціальне оточення та матеріальний стан вищезазначених громадян.