Отчет противоречий

Что не так с выводами рабочей группы по гражданству рф у Игнатова

После обнародования отчета рабочей группы по проверке информации о наличии гражданства рф у главы ВККС Романа Игнатова, «ЗиБ» обратился к юристам с просьбой проанализировать сделанные выводы. По их мнению, документ содержит некоторые противоречия.

Важлива не прописка, а «проживання»!

Так, у п.8.1 звіту зроблено висновок про те, що Р.Ігнатов проживав у саратові з «тимчасовою пропискою», що «виключає можливість розгляду його місця проживання як постійного». При цьому робляться посилання на «інформаційні джерела» та «публікації у російських ЗМІ». На думку юристів, вони «не заслуговують на увагу, оскільки не мають жодного доказового значення і взагалі не наведені».

З одного боку, робоча група не зробила однозначного твердження щодо можливості набуття Р.Ігнатовим російського громадянства на підставі ст.13 закону рф про громадянство. (Мається на увазі його автоматичне набуття, якщо особа не заявила про небажання.) Водночас уважає, що Р.Ігнатов не підпадав під дію вказаної норми закону, оскільки мав «тимчасову прописку».

Як зазначають юристи, робоча група необґрунтовано та помилково ототожнює поняття «прописка» та «проживання». Адже відповідне законодавство, що діяло на той час, не містить норм щодо обов’язковості «постійної прописки» для набуття громадянства, а навпаки містить норми, які вказують на можливість такого набуття.

Відповідно до ст.13 закону ррфср «Про громадянство ррфср» №1948-I від 28.11.1991 громадянами ррфср визнавалися «всі громадяни колишнього СРСР, які постійно проживали на території РРФСР на день набрання чинності цим Законом, якщо протягом одного року після цього дня вони не заявили про своє небажання перебувати у громадянстві РРФСР».

Згідно з п.1.2 Інструкції про організацію роботи органів внутрішніх справ російської федерації при розгляді питань громадянства російської федерації, затвердженої наказом МВС рф від 30.06.1994 №330:

«Оформлення заяв... з питань громадянства російської федерації проводиться органами внутрішніх справ російської федерації незалежно від терміну, на який заявник зареєстрований за місцем проживання на території російської федерації.

На осіб, які прибули на територію російської федерації у зв'язку з… навчанням… матеріали з питань громадянства оформляються після вирішення в установленому чинним законодавством порядку питання про місце їхнього проживання у російській федерації.

Поняття «місце проживання» дано у ч.3 ст.2 закону російської федерації «Про право громадян російської федерації на свободу пересування, вибір місця перебування та проживання в межах російської федерації»:

«Місце проживання — житловий будинок, квартира, службове житлове приміщення, спеціалізовані будинки (гуртожиток… та інші), а також інше житлове приміщення, в якому громадянин постійно чи переважно проживає як власник, за договором найму (піднайму), договором оренди або на інших підставах, передбачених законодавством російської федерації».

Згідно з Інструкцією про порядок оформлення та видачі громадянам паспортів та вкладишів, що свідчать про належність до громадянства російської федерації, затвердженої наказом МВС рф від 05.05.1993 №210: документами, що підтверджують належність до громадянства російської федерації «громадян колишнього СРСР, які постійно проживали на території російської федерації… на 6 лютого 1992 року» є «паспорт громадянина СРСР зі штампом прописки за місцем проживання або інший документ, що підтверджує постійне проживання на території росії на 6.02.1992».

Слідчий без громадянства?

У п.8.6 звіту зазначається: хоча законодавство рф прямо передбачало необхідність наявності громадянства рф для можливості роботи на посаді слідчого прокуратури, Р.Ігнатов міг поступити на відповідну роботу без дотримання цієї вимоги. Мовляв, на той час подібна вимога діяла і в Україні, де вона не дотримувалася на практиці.

Юристи стверджують: «такий висновок являє собою логічну помилку і свідому маніпуляцію». Адже навіть гіпотетичне недотримання вимог закону в Україні під час прийому на роботу жодним чином не може свідчити про те, що так само відбувалося в сусідній державі.

Крім того, свій висновок робоча група виводить із того, що під час прийому Р.Ігнатова на роботу в органи прокуратури України так само не перевірялося його громадянство. Бо він розпочав роботу слідчим 01.07.1996у, а рішення про його належність до громадянства України прийнято 07.08.1996.

Утім, юристи звертають увагу, що це суперечить поясненням самого Р.Ігнатова, який в листах до Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів від 11.01.2023 стверджував, що набув громадянство України «у липні 1996 року».

Це також підтверджується Формою 1, що заповнювалася при отриманні паспорту: в ній наявна відмітка «гражданство Украины подтверждено 16/13320 07.1996г. ОВІР Ленінського району 30.03.1997».

Необов’язкова присяга?

Також юристи звернули увагу на п.8.7 звіту. В ньому зазначено:

«Хоча в останньому реченні частини першої статті 37 закону рф про прокуратуру в первинній редакції від 17.01.1992 і встановлювалася вимога прийняття присяги особами, що заступають на посаду вперше, цю норму не було реалізовано. В наступній редакції від 17.11.1995 норма, що міститься вже в статті 40, конкретизується запровадженням тексту присяги та відсилкою, згідно з якою порядок прийняття присяги встановлюється генеральним прокурором. Втім такий порядок був встановлений лише в 1999 році…».

На їхню думку, твердження, що норма про необхідність прийняття присяги «не була реалізована» є голослівною та нічим не підтвердженою. Адже Р.Ігнатов прийнятий на роботу слідчого прокуратури рф в період дії прямої норми закону, яка встановлювала чітку вимогу прийняття присяги і не містила жодної згадки про необхідність затвердження порядку її прийняття генеральним прокурором (така вимога з’явилася в законі вже після прийняття на роботу Р.Ігнатова).

***

Утім навіть попри такі намагання підтягнути дійсне під бажане, робоча група не спростувала можливе перебування Р.Ігнатова в росийському громадянстві, обмежившись лише філософським: «тільки Бог і сам Р.Ігнатов знають про те, чи отримував він відповідний вкладиш про набуття громадянства рф у свій радянський паспорт».

А історія із дивним чином знищеними або зниклими документами Р.Ігнатова за той період теж залишає питання для роздумів. І для роботи правоохоронних органів…

Закон і Бізнес