Председатель Высшего антикоррупционного суда Елена Танасевич:

«Мы выполняем свои обязанности, абстрагируясь от должности обвиняемого»

Прошло более двух лет с тех пор, как Высший антикоррупционный суд начал свою процессуальную деятельность. Сейчас многие представители юридического сообщества высоко оценивают работу нового учреждения. На общие вопросы, касающиеся его места в судебной системе, председатель ВАКС Елена ТАНАСЕВИЧ ответила в ходе VII конференции по уголовному праву и процессу, которую традиционно проводила Ассоциация юристов Украины.

«Найпершим викликом для ВАКС стали стереотипи, які існували»

— Про що ви, як голова ВАКС, хочете й можете сказати за 2 роки діяльності?

— За цей час першій інстанції вдалося постановити 53 вироки. З них 25 — обвинувальні з реальною мірою покарання у вигляді позбавлення волі. І нині вже можна говорити про формування певної практики за окремими категоріями кримінальних проваджень. Адже Верховний Суд залишив без змін 5 таких вироків.

Свого часу найпершим викликом для ВАКС стали стереотипи, які існували і в суспільстві, і в професійній спільноті. Дехто вважав, що суд матиме завідомо обвинувальний ухил і призначатиме надміру суворі покарання. Інші навпаки стверджували, що суд повільно розглядає кримінальні провадження та ще й вдається до надто м’яких покарань.

Однак судді ВАКС успішно подолали цей виклик. Статистика каже сама за себе. Суд відбувся як незалежна і неупереджена установа.

— Достатньо високою є статистика щодо виправдувальних вироків. Чи наявний для цього якийсь внутрішній орієнтир? Можливо, є орієнтир на європейську статистику?

— Статистику можна витлумачити як завгодно. ВАКС не має жодних показників. Також ми не маємо ніякого заздалегідь сформованого упередження в тому, скільки повинно бути виправдувальних чи обвинувальних вироків. Це саме стосується і виду покарання.

Призначене покарання є суто індивідуальною діяльністю судді. Адже надзвичайно багато аспектів потрібно врахувати для того, щоб воно досягнуло своєї мети: це і виправлення особи, і її повернення до соціуму. Саме таку мету ставить перед собою суд.

Ми виконуємо свої обов’язки, абстрагуючись від посади обвинуваченої особи. Не беремо до уваги ні її матеріальних статків, ні піар-компаній, які супроводжують майже кожне кримінальне провадження, що перебуває в нас на розгляді.

— Чи почувають себе вільними судді у своїй діяльності ? Чому деякі з них змушені ходити з охороною?

— Відразу було очевидно, що в силу публічності суб’єктів, які є підозрюваними й обвинуваченими в кримінальних провадженнях, не вдасться уникнути висвітлення цих процесів у ЗМІ. Звичайно, судді морально готувалися до того, що за кожним їхнім кроком, і не тільки під час процесуальної діяльності, будуть спостерігати. До того ж дещо можуть висвітлювати в медіапросторі чи соціальних мережах з коментарями, які не завжди відповідають дійсності.

Але насправді до такого складно бути готовим. Адже іноді лунають доволі дивні закиди на адресу суддів. Однак за 2 роки ми навчилися надміру не рефлексувати на подібне. Звичайно, піар-кампанії не проходять повз увагу судді, але вони жодним чином не впливають на його діяльність.

Щодо охорони, то дійсно іноді доводиться вживати і таких заходів. Почнемо з того, що за 2 роки судді ВККС 13 разів звертались до Вищої ради правосуддя з повідомленням про втручання в діяльність. І тричі ВРП вживала заходів для забезпечення їх незалежності.

Більше того деякі судді зазначають, що певною мірою відчувають небезпеку під час розгляду конкретних кримінальних проваджень. У такому випадку вони звертаються до мене. Я звертаюсь до Служби судової охорони з відповідним поданням. Вони проводять моніторинг ризиків і обирають захід, який вважають достатнім в конкретній ситуації.

— Згадаємо про випадок з вибухом гранати на подвір’ї суду. Який результат розслідування? Чи встановлені винні особи?

— На жаль, дотепер осіб, які вчинили зазначене діяння, не встановили. Проте Національна поліція регулярно звітує перед ВРП про хід розслідування.

«Про системність зловживань обох сторін кримінального провадження говорити зарано»

— Неодноразово виникали питання стосовно балансу у відносинах суду та сторін кримінального провадження. За статистикою судді 40 разів звертались до кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури з приводу поведінки сторони захисту. Ви особисто як вважаєте: відносини суду та адвокатів є здебільшого холодною війною чи процесуальним співробітництвом?

— Не знаю хто і де бачить холодну війну або скандали. Усе відбувається в межах кримінального процесуального закону. На головуючого покладено обов’язок забезпечити ефективність судового розгляду. Він завжди діє в межах цих повноважень.

Якщо деякі заходи, що вживає суддя, видаються неприйнятними стороні обвинувачення чи захисту, то в будь-якому випадку спочатку необхідно підкоритися розпорядженням головуючого. Однак потім незгодна сторона має 2 шляхи для подальших дій.

По-перше, адвокат обов’язково повинен зазначити в апеляційній скарзі після ухвалення рішення про те, що діяльність головуючого, на його переконання, впливає на реалізацію права на захист або обмежує зазначене право. Якщо поведінка головуючого не впливає на реалізацію права на захист, то сторона кримінального провадження може звернутись до ВРП. І саме цей конституційний орган визначить, чи є склад дисциплінарного проступку. Інших шляхів закон не передбачає.

Наголошу на тому, що в нас уже відбулось кілька десятків тисяч засідань. І на цьому тлі наявні лише кілька десятків звернень до КДКА.

— Чи є скарги на поведінку прокурорів? Чи стикаєтесь із затягненням розгляду справ з вини сторони обвинувачення?

— Дійсно були випадки, коли колегія зверталася до прокуратури з тим, що саме поведінка прокурора стала причиною відкладення засідання.

Однак, на мою думку, про системність зловживань обох сторін кримінального провадження говорити зарано. Це радше поодинокі випадки, які потребують належного реагування.

— Як відбувається комунікація між ВАКС, Національним антикорупційним бюро та Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою?

— Загальна комунікація підпорядкована певним стандартам і принципам, які є непорушними для нас. Я дещо розширю зазначене питання і додам до згаданих структур і Офіс Президента, і Уряд. У силу того що суб’єктний склад кримінальних проваджень, які підсудні ВАКС, включає в себе всіх окреслених осіб, то будь-яка комунікація керівництва повинна проходити в публічному просторі та обов’язково в тих межах, які визначені законом. Саме так і відбувається.

З органами досудового розслідування, а це і НАБУ, і Нацполіція, і за деякими провадженнями — Державне бюро розслідувань, організаційні питання вирішуються на рівні апарату суду й керівника. Ні голова, ні судді безпосередньо не спілкуються з керівництвом НАБУ чи САП.

«Новим слідчим суддям доведеться докласти зусиль для організації свого графіку»

— Є питання щодо відкритості рішень ВАКС, адже багато з них відсутні у реєстрі. Як ви можете це прокоментувати?

— Не суд закриває зазначені рішення. Зі свого боку суд тільки ставить відмітку як відбувалось засідання — у відкритому чи закритому форматі. Якщо певне рішення відсутнє в ЄДРСР, то цілком вірогідно, що засідання було закритим на підставі звернення органу досудового розслідування в межах норми кримінального процесуального закону.

— На вашу думку, наскільки ефективним в кримінальному законодавстві є інститут угод? Чи потребує він реформування і якщо так, то в якому напрямку?

— Я ставлюсь позитивно до інституту угод про визнання винуватості. На мій погляд, це сприяє ефективності як досудового розслідування, так і розгляду справи. Тому вважаю, що такі угоди є прийнятними в цивілізованому суспільстві.

— Як у ВАКС вдається забезпечити належну якість роботи при досить великому навантаженні?

— Обсяг роботи дійсно є надзвичайно великим. Власне писати рішення ми починаємо після завершення робочого часу. Але будемо відверті, що всі судді брали участь у конкурсі, й кожен усвідомлював, що доведеться присвятити частину свого життя здійсненню правосуддя.

— Тож можна розраховувати, що всі рішення ВАКС будуть якісними й відкритими?

— Обов’язково. Після ознайомлення з рішенням суду, в особи не повинно залишитись відчуття, що її не почули або проігнорували певні аспекти.

— Безперечно, за 2 роки діяльності ВАКС показав приклад якісної роботи. Однак на сьогодні виникла одна потенційна проблема. У ВАКС частково проходить ротація, і частина слідчих суддів мають слухати справи, які в них ще залишились. Це достатньо негативно впливає на робочий графік. Як вийти із цієї ситуації? І чи не опинимося ми через рік у ще гіршому становищі, адже позитивна робота слідчих суддів, за якою ми спостерігали ці роки, може збитися?

— Однозначно ситуація є непростою. За весь час на розгляд слідчих суддів надійшло понад 20 тис. клопотань, звернень, скарг. І дійсно нині відбувається ротація. Відповідно, 6 суддів, які протягом 2 років здійснювали контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів людини, переходять в колегії й здійснюватимуть розгляд кримінальних проваджень по суті пред’явленого обвинувачення. Тому новообраним слідчим суддям доведеться докласти додаткових зусиль для організації свого графіку.

Ми розраховуємо на розуміння, принаймні з боку професійної спільноти. Я щиро сподіваюсь, що всі ці нюанси не будуть відображатися на якості судових рішень.

«Я б побажала, щоб усе так залишалось, як є на теперішній час»

— За 2020 рік до ВАКС надійшло 1738 клопотань від НАБУ та 226 клопотань від структур офісу Генпрокурора. З них було задоволено 1953 (це майже 99%). Чи ведеться якась внутрішня статистика стосовно того, яка кількість клопотань сторони захисту подається і задовольняється?

— Ми публікуємо статистику раз на квартал. Зокрема, кілька разів оприлюднювали дані, які стосувалися саме звернень сторони захисту й, відповідно, задоволення її клопотань, заяв і скарг. З усією інформацією можна ознайомитись у відкритих джерелах.

— Чи відрізняється робота при здійсненні правосуддя професійним суддею від такої ж роботи колишнім адвокатом чи вченим?

— На мою думку, цю практику необхідно визнати позитивною. Ґрунтовність наукових досліджень, певний простір в баченні кримінального провадження з боку тих колег, які мають адвокатське минуле, тільки сприяють ефективності судового розгляду. Але в цілому робота не відрізняється. Стандарти, правила, процедури — одні й ті самі для всіх.

— Чи можете поділитися актуальною інформацією щодо приміщення антикорупційного суду? Коли вже буде здійснюватися правосуддя в новій будівлі?

— Можу вже говорити про це дещо сміливіше. Улітку ВАКС першої інстанції отримав нову будівлю. До того ж нині триває оформлення земельної ділянки. Уже завершився конкурс на проект майбутньої будівлі, і ми переходимо до розробки робочого проекту. Щиро сподіваюся, що наступного року буде фінансування для початку будівництва.

— Чи плануєте ви працювати в органах суддівського самоврядування, подавати свою кандидатуру до ВРП чи ВККС?

— Поки в мене таких бажань не виникало. Я дуже люблю роботу в першій інстанції. Це робота з фактами, першоджерелами. Вона мені дуже імпонує.

— Яку юридичну професію ви могли б обрати, якби не займалися суддівською діяльністю?

— Якщо не суддя, то я б хотіла викладати правознавство в школі. Можливо, розглянула б для себе викладацьку діяльність в університеті. Однак, на моє переконання, на теперішній час саме викладання правознавства в школі потребує переосмислення.

— На вашу думку, які є виклики, очікування й що потрібно для нормальної роботи суду в найближчі роки? Чи маєте побажання до законодавця і до професійної спільноти?

— Основним побажанням до законодавця є необхідність спрощення деяких процедур. Наприклад, ідеться про можливість проголошення не всього вироку, а лише його резолютивної частини. Нині багато обговорень щодо цього питання. За своїм обсягом вироки є доволі об’ємними, і коли проголошення триває 7—8 год., то все сприйняти на слух доволі складно.

Також мені б хотілося, щоб суд нарешті поставив крапку в розгляді подання щодо конституційності закону про ВАКС. Адже ще минулого року я брала участь у відкритому пленарному засіданні Конституційного Суду. Дотепер рішення щодо зазначеного подання відсутнє.

І насамкінець я б побажала, щоб залишалося все так, як є на теперішній час. Це стосується того, що нині жоден орган державної влади не втручається в здійснення правосуддя. Безперечно, тільки таким чином усі ухвалені рішення будуть дійсно неупередженими й незалежними.