Вера в альтернативу

Насколько реальны оправдательные приговоры по делам о коррупционных преступлениях

Входя в судебный процесс в ВАКС, сторона защиты надеется на то, что ей удастся убедить суд и повлиять на пессимистическую статистику относительно оправдательных приговоров. Насколько это реально, рассказала судья ВАКС.

Мовою цифр

В рамках ІІІ Антикорупційного форуму, організованого Асоціацією адвокатів України, суддя-спікер Вищого антикорупційного суду Інна Білоус виступила з доповіддю «Виправдувальні вироки: міф чи реальність».

На початку виступу, суддя зазначила, що їй, як представниці інституції, в якій вона працює, хотілося б вірити, що виправдувальні вироки — це все таки реальність. «Хоча я розумію, що представники сторони захисту більше схиляються до того, що це міф», — додала вона.

І.Білоус познайомила учасників форуму зі статистичними даними, які охопили період з 2020-го до 2024-го років. Перші наведені цифри стосувались кількості засуджених і виправданих осіб. У 2020-му це 23 обвинувальні вироки до 2-х виправдувальних. У 2021-му — 32 до 9-ти, у 2022-му — 22 до 7-ми, у 2023-му — 83 до 6-ти, у 2024-му — 112 до 10-ти. Тобто відсоток виправдувальних вироків протягом цього періоду коливався від 7 до 24%.

Спікер зазначила: якщо говорити про всеукраїнську статистику з винесенням виправдувальних вироків, то відмітка щодо кількості виправданих не досягла протягом цих років і одного відсотку. У ВАКС же відсоток зростає, бо також збільшується й відсоток осіб, щодо яких винесено вирок. «Тобто, якщо порівняти показник ВАКС із загальноукраїнським, то це досить непогано, на мою думку. Це говорить про певний прогрес, можливо, це виглядає не так, як би хотілось захисникам, але нам всім є над чим працювати», — пояснила І.Білоус.

Втім, нікому не цікаво говорити про таку статистику, якщо мова йде лише про першу інстанцію. Бо обвинувальний вирок, як правило, пов’язаний не лише із обмеженням певних прав осіб, але і з шкодою для ділової репутації, політичним реноме. Тому довести свою невинуватість в таких злочинах надважливо.

Тож суддя також навела статистику перегляду в апеляційній інстанції тих вироків, які були винесені судом першої інстанції. З них загалом скасовано 8 виправдувальних вироків, але це вже дані щодо кількості вироків, а не осіб. Частину справ було закрито за спливом строків давності притягнення до відповідальності.

Як пояснила спікер, у касації — аналогічний показник, який в основному стосується або ст.366 КК (внесення недостовірних даних до декларації) або ст.364 КК. Тобто йдеться про злочини, де законодавством передбачено невеликий строк притягнення до кримінальної відповідальності.

Зрештою, зазначила спікер, не всі особи хочуть йти до кінця й деякі погоджуються на закриття зі спливом строків давності. «Ми всі розуміємо, що судова процедура — це тяжка процедура морально й фінансово, до того ж — не швидка. Але є й ті, хто проявляє своє принципове ставлення», — додала І.Білоус.

Три стовпи невинуватості

Також спікер навела три справи, в яких виправдувальні вироки першої інстанції ВАКС набрали чинності, згідно з якими 4 особам вдалось довести свою невинуватість. Перша справа — №991/2593/19, де особа обвинувачувалась за ч.5 ст.191 КК. Кожна з трьох інстанцій розглядала цю справу майже по року. За словами І.Білоус, в цьому вироку добре виписана суб’єктивна сторона.

У справі йшлося про очільника квартирно-експлуатаційної частини, який підписав договори щодо теплопостачання з котельнею, яка не була здана в експлуатацію, але попри це сплачував за послуги. Прокурор доводив, що послуги фактично не надавались й кошти були розтрачені. Але в результаті розгляду було з’ясовано, що послуги надавались і опалення надавалось. До того ж, такі послуги потрібно було надавати військовослужбовцям. У результаті стороною обвинувачення не був доведений умисел на розкрадання.

Мотиви:

надані стороною обвинувачення докази підлягають відхиленню з тих підстав, що вони не доводять наявності в діянні обвинуваченого ознак суб’єктивної сторони вказаного складу кримінального правопорушення, а саме умислу на його вчинення, корисливих мотивів та мети;

з наданих стороною обвинувачення сукупності доказів не вбачається умисел обвинуваченого на вчинення кримінального правопорушення, за обставин, викладених в обвинувальному акті, а також корисливі мотиви та мета злочину.

Інша справа — №757/60763/16-к, в якій три особи обвинувачувалися за чч.2, 3 ст.27, ч.5 ст.191; ч.5 ст.27 КК. У фокусі уваги опинилось укладення догорів у господарській діяльності сільськогосподарського підприємства. На думку І.Білоус, у цьому вироку наведений хороший аналіз об’єктивної та суб’єктивної сторін. Як наслідок вирок є дуже репрезентативним.

Колегія не встановила ознак протиправності та зловживання службовим становищем (як способу вчинення злочину) в діях обвинуваченого, оскільки стороною обвинувачення не надано доказів унормування процедури укладення договорів майбутнього врожаю на локальному рівні ПАТ станом на березень 2015 року та не доведено, що його дії суперечили внутрішнім документам ПАТ або загальним нормативно-правовим актам України. 

Суд також констатував відсутність у діях організатора такої обов’язкової ознаки об’єктивної сторони розтрати чужого майна як безоплатність та безповоротність вилучення майна. А відтак відсутня об’єктивна сторона в діях інших двох обвинувачених, оскільки пред’явлене їм обвинувачення має характер похідного від обвинувачення, пред’явленого організатору.

Таким чином, суд констатував, що стороною обвинувачення не доведена наявність в організатора прямого умислу на вчинення розтрати грошових коштів ПАТ, корисливого мотиву та мети, як обов’язкових елементів суб’єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК.

Третя справа — №991/3129/20, яку навела суддя, це відома справа щодо екс-міністра, який обвинувачувався за ч.2 ст.211 КК. Йшлося про видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження до бюджету або збільшують витрати з бюджету всупереч закону.

Тут судом не було встановлено підстав, які б вказували на те, що обвинувачений, видаючи спірний наказ, усвідомлював (знав, розумів), що його дії можуть мати суспільно небезпечний характер. Також не знайшли свого підтвердження і доводи прокурора про наявність в обвинуваченого злочинного наміру (бажання) на протиправне зменшення надходжень державного бюджету шляхом видання відповідного наказу.

Підсумовуючи наведену статистику та огляд наявних виправдувальних вироків І.Білоус зазначила: «З огляду на ці три приклади і на те, що ще багато справ знаходяться на шляху до вищої судової інстанції, на мій погляд, виправдувальні вироки — це все ж реальність».

Закон і Бізнес