Конституционное оружие

Жалобы граждан или изменят правовую систему, или станут бременем для судей КС

Недаром закон о Конституционном Суде так долго не осмеливались выпустить в свет. Теперь каждый гражданин вправе инициировать рассмотрение вопроса о конституционности нормативных актов. Но знает ли он об этом?

Носій права людини

Коли європейці ще в минулому столітті вповні використовували механізм конституційної скарги, на території України його тільки намагалися запровадити. Уже 1,5 року промайнуло після закріплення нового інституту на наших правових теренах, а, здається, нічого не змінилося: цей інструмент оскарження просто залишився непоміченим.

Наприклад, у Німеччині щороку реєструється близько 8000 таких звернень, і це попри те, що працює цей інститут майже 50 років. Проте в Україні за 3 місяці 2016 року до КС надійшло лише 39 скарг. Хоча це можна виправдати тим, що можливість подання скарги з’явилася лише наприкінці вересня. У 2017-му ситуація дещо змінилася: надійшло 435 скарг. А за майже 4 місяці цього року — 110.

По суті, це єдина можливість апелювати до держави, не перетинаючи її кордону, й поставити під сумнів конституційність норм, на підставі яких суди виносили рішення у будь-якій справі. Тим самим забезпечивши уникнення юридичної помилки. Адже, на превеликий жаль, у законах та кодексах можна знайти чимало положень, що порушують права громадян.

Причини чи приводи?

Неважко знайти причини того, чому конституційна скарга не виправдала покладених на неї надій. Адже жоден з нас не зможе знайти рішення щодо її розгляду, їх просто немає. Майже 600 потенційних справ перебували у черзі, яка не рухається, бо тлумачі Основного Закону не могли навести порядку у власних стінах. Відсутність регламенту та довга дорога до компромісу між суддями унеможливлювали розгляд скарг.

Але все погане коли-небудь закінчується, і 29 березня цього року було сформовано колегії та сенати, які врешті-решт мають перерізати стрічку нового юрисдикційного інституту. Хоча далеко не всі 584 заявники зрадіють результатам розгляду їхніх скарг на закони.

Те, які заяви визнають неприйнятними і коли, нарешті, з’являться перші рішення, обговорювали на круглому столі «Конституційна скарга: перші кроки». Захід об’єднав суддів КС, представників законодавчої влади та незалежних експертів.

Підступна невідповідність

Вимоги, які висунув потенційним скаржникам законодавець, і прості, і складні одночасно. Одна справа, коли причинами недотримання форми конституційної скарги стають мова викладення, відсутність достатнього обґрунтування спірності положень. Або коли юридичні особи не надають всіх правовстановлюючих документів чи не підтверджують повноважень особи-заявника.

Але коли у скарзі висвітлений неналежний предмет, оскільки пересічний громадянин не має про нього уявлення, то вся робота над нею зводиться нанівець. Це пов’язано з тим, що вимоги до змісту не містять конкретних заборон.

У списку скарг, розміщеному на веб-порталі КС, згадуються спроби оскарження всього вердикту суду, а не наведених у ньому статей, що, безумовно, не відповідає місії скарги. Секретар Пленуму Верховного Суду Дмитро Луспеник заявив: деякі громадяни розглядають конституційну юрисдикцію як четверту судову інстанцію, що, звісно, неприпустимо. Можливо, через те, що право на звернення до КС вони отримують лише після проходження всіх ланок загальної юрисдикції.

Дотепер не припиняються суперечки щодо правомочності виключення юридичних осіб публічного права із суб’єктного складу скаржників. Проте переважна більшість все ж переконана, що надання органам влади такої можливості знівелює всю систему.

Окреме питання стосується розмитого обсягу прав людини, які можуть бути предметом оскарження. «Не можна забувати про ч.1 ст.22 Конституції. Вона закарбувала невичерпність закріплених у ній же прав», — зауважив суддя КС Василь Лемак. Натомість його колишній колега Володимир Шаповал звернув увагу на те, що зробити певні висновки та з’ясувати спірні моменти можна буде лише після появи перших відповідних ухвал.

Необхідна підтримка

Оскільки серед усіх зареєстрованих заяв більш як 10% подали адвокати та юридичні особи, авторами решти є фізособи. Аби зменшити кількість «неправильних» скарг, необхідно вжити певних заходів.

Усі учасники дискусії говорили про необхідність запровадження соціальних проектів, які могли б виконувати просвітницьку та роз’яснювальну функцію. Прикро те, що навіть юридична спільнота не розуміє всієї сили Конституції і через це недооцінює її. Це зумовлює більшу популярність і превалювання норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини — зазначила д.ю.н., доцент кафедри теорії права та прав людини Українського католицького університету Мирослава Білак.

На думку експертів, додаткової уваги потребує також урегулювання страхового активу конституційної скарги — забезпечувального наказу. Його суть полягає у встановленні тимчасової заборони вчиняти певну дію, проте лише у виняткових випадках. Критерії визначення цього стану не прописані, тому автоматично покладаються на розгляд Суду. Також регламент не передбачає процедури видачі наказу та, найголовніше, — контролюючої складової виконання такої заборони. Тому ефективність забезпечувального наказу наразі під питанням.

Конституційне майбутнє

Утім, гасла щодо невідповідності та нелегітимності тих чи інших правових норм все ж не дають чіткого розуміння наслідків позитивних рішень за конституційними скаргами. Якщо заглибитись у сфери, яких стосуватимуться майбутні рішення КС, можна спрогнозувати покращення доступу до правосуддя, вирішення питань пенсійного забезпечення, усунення недоліків у системі притягнення до кримінальної відповідальності та багатьох інших.

Що суттєво покращує настрій, то це надія на появу дійсно дієвого механізму оскарження дій посадових осіб. Адже така перспектива дасть поштовх до створення недекларативної правової держави та як бонус — відновить довіру громадян до КС.

Хоча, як зауважили окремі доповідачі, Конституційний Суд сьогодні інший, ніж був рік тому. А своєчасний фаховий моніторинг та справедлива критика дадуть йому змогу бути ще кращим.

Не виключено, що в майбутньому, коли механізм подання конституційної скарги набере обертів, наступною віхою її розвитку стане можливість громадян звертати увагу на невідповідність закону відразу після його появи. Тоді не потрібно буде чекати, коли остання інстанція винесе остаточне рішення або неконституційна блискавка боляче вдарить по правам громадянина.

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Станіслав ШЕВЧУК,
Голова Конституційного Суду України:

— Те, що всі права людини мають відносний характер, по суті, є головною підставою подання конституційної скарги. Її предмет — це скарга на закон, який порушує основні права і свободи. Саме тому підтвердженням порушення цих прав має бути остаточне рішення суду, в деяких випадках достатньо рішення апеляційної інстанції, в інших необхідним є остаточний вердикт Верховного Суду.

Раніше повсюдно спостерігався скептицизм щодо дієвості скарги. Проте сьогодні є всі підстави, щоб вона стала ефективним інструментом. Коли результатом розгляду скарги стане визнання неконституційним закону чи його конкретних положень, вони автоматично втратять чинність не тільки для скаржника, а й для всіх інших.

Юлія КИРИЧЕНКО,
керівник проектів з питань конституційного права Центру політико-правових реформ:

— Очікуємо, що перше провадження за конституційною скаргою відкриється найближчим часом, оскільки колегії вже запрацювали. Враховуючи те, що максимальний строк розгляду становить 3 місяці, можна спрогнозувати, що перші рішення можемо очікувати влітку.

Клопотання щодо визнання неконституційними процедурних норм, швидше за все, не будуть визнаватися прийнятними. Оскільки положення законів, які можуть оскаржуватися громадянами, мають зазначатися виключно в остаточних рішеннях суду, тобто процесуальних положень там не буде. Отже, предметом оскарження буде лише сам зміст.

Хоча така можливість не завадила б і позитивно вплинула б на дієвість конституційної скарги. Адже під час судового розгляду виникають певні нюанси, які в результаті змінюють весь перебіг провадження.