Прокурорская отмена

В ВСС решают, позволять ли привлечение к ответственности за принятие неправосудных решений, которые не обжаловались

Пленум Высшего специализированного суда по рассмотрению гражданских и уголовных дел поддержал в первом чтении проект постановления, которое разъясняет особенности привлечения судей к уголовной ответственности за постановление неправосудных решений. Однако говорить об особенностях разъяснения пока еще рано. В учреждении обещают, что его доработкой будет заниматься специально созданная рабочая группа и научные работники из ведущих вузов. В то же время некоторые общие мысли судей ВСС уже известны.

Роз’яснення на вимогу

З проханням дати рекомендації щодо застосування стст.375 і 376 Кримінального кодексу до ВСС ще в березні звернулася Рада суддів. Цьому передувало відкриття низки кримінальних проваджень стосовно суддів, яких звинувачували у винесенні завідомо неправосудних рішень. Водночас як у самих законників, так і в експертів виникали запитання: хто має встановлювати факт злочину і в чому полягає різниця між суддівською помилкою, яку виправляють в апеляції чи касації, і завідомо неправосудним рішенням, за котре загрожує до 8 років ув’язнення?

Ще більше ускладнювала ситуацію відсутність повноцінного науково-практичного коментаря до цієї норми. Зважаючи на те, що застосовувалась вона вкрай рідко, науковці не часто приділяли їй увагу.

«Ми побачили й переконалися: будь-яке рішення, незалежно від того, скасоване воно чи ні, може розтлумачитися органом прокуратури як завідомо неправосудне», — наголошувала в коментарі «ЗіБ» Оксана Царевич із Печерського райсуду м.Києва, стосовно якої також було розпочато провадження за ст.375 КК. Порушував проб-лематику застосування цієї норми і наш тижневик.

Першу спробу роз’яснити неод-нозначні норми пленум ВСС зробив 25 вересня, винісши на попереднє обговорення проект постанови «Про судову практику у справах про постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови». Як повідомила суддя Наталя Квасневська, проект роз’яснює предмет і кваліфікацію такого злочину, особливості встановлення суб’єкта, який його скоїв, підсудність даної категорії справ. Крім цього, визначаються підстави проведення негласних слідчих дій щодо суддів, працівників суду та правоохоронних органів. «Ці роз’яснення мають особливе значення, адже нині чимало суддів притягуються до кримінальної відповідальності», — наголосила Н.Квасневська.

Питання без відповідей

На відміну від решти питань порядку денного пленуму, обговорення проекту постанови переросло в активну дискусію, наслідком якої могло навіть стати відхилення документа.

«На моє переконання, зміст акта не відповідає критерію юридичної обгрунтованості», — зазначила суддя Ірина Григор’єва. Вона наголосила, що постанови пленуму приймаються за результатами узагальнень судової практики, а його із цього питання не готували. «Ми не бачимо у цьому документі жодного висновку щодо нинішньої практики: чи правильна вона, чи потребує додаткового регулювання», — підкреслила законниця.

Також І.Григор’єва висловила побоювання, що деякі положення проекту матимуть негативні наслідки для всієї системи правосуддя. Зокрема, вона звернула увагу: відповідно до підготовлених роз’яснень для встановлення наявності діянь, які містять ознаки злочину, передбаченого ст.375 КК, не вимагається, щоб рішення, у постановленні якого суддю підозрюють, було скасоване або змінене. «Хто ж в такому випадку оцінюватиме критерії законності рішення? Слідчий? Прокурор? Чи є процедура, яка дає органу розслідування право визначати, чи постановлено рішення всупереч нормам матеріального права? І які саме порушення трактуватимуться як неправосудне рішення?» — поставила суддя риторичні запитання. За її словами, таке положення суперечитиме позиції як науковців, так і Верховного Суду. Зважаючи на це, І.Григор’єва запропонувала зняти проект з розгляду і направити на доопрацювання.

За таке рішення висловився й суддя ВСС Павло Гвоздик. За його словами, постанова матиме надзвичайно важливе значення і для суддівського корпусу, і для суспільства, а тому не можна допускати поспішність в її ухваленні. Він запропонував оголосити перерву в роботі пленуму на 10 днів, за цей час вдосконалити базові напрацювання та лише після цього ухвалити їх у першому читанні.

Без права на затягування

Заступник голови ВСС Станіслав Кравченко, який працював над проектом постанови, визнав: судова практика щодо «рідкісної» статті практично відсутня: за 5 років було не більш як
5 відповідних рішень, а Верховний Суд опрацював лише 2 із них.

За таких умов, пояснив С.Кравченко, робити узагальнення не було можливості, але, зважаючи на актуальність питання, відкладати його судді просто не мали права. До того ж, зауважив голова ВСС Борис Гулько, хоча на пленум, як правило, і виносяться проекти постанов, розроблені на базі узагальнень, це не є обов’язковою умовою для їх підготовки.

При цьому, як зазначив секретар пленуму Дмитро Луспеник, ухвалення проекту в першому читанні не означатиме, що робота над ним припиниться. За його словами, проект буде надіслано до всіх провідних юридичних вузів, представники яких висловлять свої зауваження та пропозиції. Крім цього, для доопрацювання передбачається створити робочу групу, до якої, крім суддів та науковців, увійдуть представники Генпрокуратури, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів, Вищого господарського суду і навіть адвокатського корпусу. «Ми можемо проводити три, чотири, п’ять читань. Але без ухвалення проекту в першому читанні не зможемо створити робочої групи і, відповідно, доопрацювати проект», — наголосив секретар пленуму.

Необхідність ухвалення проекту в першому читанні підтримали й запрошені на засідання представники ВККС та ВРЮ Михайло Макарчук і Алла Лесько. При цьому вони так само наголосили на потребі вдосконалення майбутньої постанови.

За результатами голосування з такою позицією погодилась і переважна більшість учасників пленуму, тим самим давши зелене світло подальшій роботі. Це означає, що проект може бути переписаний повністю, з нього можуть викреслити й неоднозначне положення про притягнення до кримінальної відповідальності за рішення, яке ніким не оскаржувалось.

Водночас, якщо ця норма включена до базових напрацювань, значить, частина колективу підтримує саме таке трактування закону. Не висловилось проти цього положення в проекті й керівництво ВСС. Як пояснив суддя ВСС Володимир Колесниченко, трапляються випадки, коли обидві сторони зацікавлені в ухваленні неправосудного, але вигідного їм рішення, а суддя фактично стає інструментом, який допомагає їм в досягненні мети. Тому, на переконання законника, скасування вердикту не має бути обов’язковою умовою притягнення до відповідальності.

Щоправда, якщо переможе така точка зору, виникатимуть нові запитання: хто ж отримає право визначати неправосудність рішення і чи не піде нова процедура врозріз з Конституцією? До того ж, цілком можливо, що громадяни скаржитимуться на протиправні рішення судів до прокуратури так само часто, як нині звертаються до ВККС і ВРЮ. А за таких умов орган обвинувачення швидко збере «компромат» чи не на весь суддівський корпус.