Коли суддю не можна карати за недотримання процесуальних норм — ВП ВС

Дисциплінарну відповідальність судді може зумовлювати лише таке порушення процесуального закону, яке виходить за межі звичайної судової помилки чи різного тлумачення правової норми.

На цьому наголосила Велика палата ВС у справі №990SCGC/4/26, скасувавши рішення Вищої ради правосуддя про притягнення судді Господарського суду Харківської області до дисциплінарної відповідальності, інформує «Закон і Бізнес».

Оскаржуваним рішенням ВРП від 23.12.2025 №2799/0/15-25 було залишено без змін рішення третьої дисциплінарної палати Ради, яким судді застосоване стягнення у виді попередження. Дисциплінарним проступком палата визнала те, що суддя розглянув у позовному провадженні заяву про забезпечення позову за межами справи про банкрутство.

Однак, ВП ВС зауважила, що за загальним правилом, питання про те, чи належить справу вирішувати суду відповідної юрисдикції, вирішується під час відкриття провадження у справі. Проте, під час розгляду заяви про забезпечення позову суд не вирішує питання юрисдикції спору, а процесуальний закон не допускає розгляду та вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову окремо в іншій справі, ніж у тій, в якій пред’явлено відповідний позов.

Крім того, розгляд заяви про забезпечення позову у межах строків, визначених процесуальним законом, які є дуже стислими, не можна вважати істотним порушенням норм процесуального права. Адже це охоплює не будь-яке відхилення від процесуальних приписів чи помилку в застосуванні норм права, а лише таке порушення, яке по своїй суті є застосуванням норми права всупереч її прямому змісту чи усталеній практиці. При цьому, за своїми наслідками таке порушення має призвести або могло б призвести до порушення фундаментальних засад судочинства, обмеження процесуальних прав учасників справи, перешкодити всебічному, повному та об’єктивному розгляду справи або поставити під сумнів справедливість і законність судового рішення.

Також ВП ВС наголосила, що істотність порушення процесуальних норм визначається не самим фактом допущення процесуального недоліку, а його впливом на можливість реалізації учасниками справи права на справедливий суд, дотримання принципів змагальності, рівності сторін та належної правової процедури.

Тому високі судді дійшли висновку щодо необґрунтованості висновку ВРП про те, що суддя постановив ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову в окремому позовному провадженні поза межами справи про банкрутство, чим умисно допустив істотне порушення норм процесуального права, наслідком якого є порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

Закон і Бізнес