Механізм фінансування нових окладів суддів має бути визначений невідкладно — звернення РСУ

Відсутність достатніх бюджетних призначень не припиняє та не відстрочує дію встановленої законом №4905-ІХ матеріально-правової гарантії суддівської винагороди.

На цьому наголошено у зверненні Ради суддів до Президента та Кабінету Міністрів щодо невідкладного фінансового забезпечення судової влади для реалізації закону №4905-ІХ, інформує «Закон і Бізнес».

Орган суддівського самоврядування розкритикував пропозицію Мінфіну врахувати відповідну потребу в фінансуванні збільшених посадових окладів лише під час формування державного бюджету на 2027 рік. Адже це не забезпечує реалізації закону №4905-IX у 2026 році.

Водночас, РСУ звертає увагу, що здійснення відповідних платежів потребує приведення бюджетних призначень, розпису державного бюджету та кошторисів розпорядників коштів у відповідність до вимог бюджетного законодавства. Отже, Кабмін та Мінфін мають невідкладно визначити механізм фінансування, а в разі недостатності ресурсу спеціального фонду — ініціювати внесення відповідних змін до закону «Про Державний бюджет України на 2026 рік».

За таких обставин, Рада суддів наголосила, що відсутність вирішення цього питання та незабезпечення належного фінансування реалізації закону №4905-ІХ у 2026 році створюють ризик подальшого збільшення кількості судових спорів щодо виплати суддівської винагороди, нових конституційних спорів, накопичення бюджетних зобов’язань держави та підриву авторитету держави на шляху до європейської інтеграції.

Також РСУ звертається до Президента як гаранта Конституції з проханням вжити заходів реагування по забезпеченню незалежності судової влади та реалізації закону №4905-ІХ.

Рада суддів України

РІШЕННЯ

21 липня 2026 року                    м. Київ              №28

Про звернення до Президента України та Кабінету Міністрів України 

Відповідно до ст.130 Конституції держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У державному бюджеті окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Підвищення ефективності, доступності та якості правосуддя, реалізація яких має ключове значення для євроінтеграційних процесів України, потребує забезпечення належного фінансування судів, органів та установ системи правосуддя.

Фінансове забезпечення судів і суддів є невід’ємною складовою незалежності як окремого судді, так і незалежності всієї судової влади.

Черговий ХХ з’їзд суддів України у своєму рішенні від 12.03.2026 наголошував, що тривале заниження видатків на судову владу загрожує її функціонуванню, порушує права громадян на справедливий суд та суперечить євроінтеграційному курсу держави.

Набрання чинності законом «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Закону України «Про Вищу раду правосуддя» щодо удосконалення декларацій доброчесності судді та родинних зв’язків судді» встановило чітку та безальтернативну гарантію: для визначення базового розміру посадового окладу судді не може застосовуватися інша вартісна величина, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, передбачений абзацом четвертим ч.2 ст.1 закону «Про прожитковий мінімум», у розмірі, встановленому для цієї соціальної і демографічної групи населення законом України про державний бюджет на відповідний рік.

Статтею 7 закону «Про Державний бюджет України на 2026 рік» передбачено, що з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328 грн на одну особу і визначається для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Водночас обсяг бюджетних призначень за КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода» та КЕКВ 2120 «Нарахування на оплату праці» у поточному розписі загального фонду є критично недостатнім для виконання цих законодавчих вимог у повному обсязі.

З огляду на критичний стан фінансового забезпечення судової влади, а також те, що ухвалення Верховною Радою та підписання Президентом закону №4905-ІХ засвідчили непорушність конституційних і міжнародних гарантій належної суддівської винагороди та неприпустимість її штучного заниження, заслухавши та обговоривши інформацію голови РСУ Саліхова В.В. щодо питання реалізації закону «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Закону України «Про Вищу раду правосуддя» щодо удосконалення декларацій доброчесності судді та родинних зв’язків судді» від 9.06.2026 №4905-ІХ, відповідно до ч.8 ст.133 закону «Про судоустрій і статус суддів» та Положення про Раду суддів України, затвердженого рішенням чергового XХ з’їзду суддів від 11.03.2026, Рада суддів

вирішила:

1. Ухвалити звернення Ради суддів до Президента та Кабінету Міністрів про необхідність невідкладного фінансового забезпечення судової влади для реалізації закону від 9.06.2026 №4905-ІХ, що додається.

2. Надіслати це рішення Президентові та Кабінету Міністрів.

3. Прес-службі РСУ забезпечити публікацію звернення Ради суддів до Президента та Кабінету Міністрів на веб-сайті РСУ.

Голова                                               Віталій Саліхов

ЗВЕРНЕННЯ

до Президента України та Кабінету Міністрів України

про необхідність невідкладного фінансового забезпечення судової влади для реалізації закону «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Закону України «Про Вищу раду правосуддя» щодо удосконалення декларацій доброчесності судді та родинних зв’язків судді» від 9.06.2026 №4905-ІХ

Рада суддів як виконавчий орган з’їзду суддів, керуючись повноваженнями, визначеними ст.133 закону «Про судоустрій і статус суддів», та діючи на виконання рішень чергового XX з’їзду суддів, висловлює вдячність Президентові та Верховній Раді за послідовну політику забезпечення незалежності судової гілки влади та приведення у відповідність до Конституції питання виплати суддівської винагороди шляхом законодавчого усунення можливості застосування для визначення базового розміру посадового окладу судді будь-якої іншої вартісної величини, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом про державний бюджет на відповідний рік.

Водночас повна реалізація закону від 9.06.2026 №4905-ІХ потребує невідкладного фінансового забезпечення, у зв’язку з чим Рада суддів звертається до Президента та Кабінету Міністрів.

Належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів є фундаментальною гарантією незалежності судової влади, верховенства права та ефективного здійснення правосуддя, що компенсує встановлені для суддів професійні обмеження та забезпечує їх захист від будь-якого зовнішнього впливу. Відповідний стандарт закріплений у міжнародних та європейських актах щодо незалежності судової влади, а саме: Монреальській декларації про незалежність правосуддя (1983), Загальній хартії суддів (2017), Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи CM/Rec(2010)12 та висновках Консультативної ради європейських суддів (CCJE), які наголошують на необхідності належного рівня матеріального забезпечення суддів, його захищеності та неприпустимості необґрунтованого зменшення.

В Україні відповідні підходи закріплені у ст.130 Конституції та ст.48 закону «Про судоустрій і статус суддів», розроблені з урахуванням висновків Венеційської комісії. Вказані принципи були неодноразово підтверджені низкою рішень Конституційного Суду, зокрема у рішеннях 2002–2024 років, де акцентується на неприпустимості звуження гарантій незалежності суддів, у тому числі шляхом зниження рівня їх матеріального забезпечення.

Законом №4905-ІХ, який набрав чинності 25.06.2026, ч.3 ст.135 закону «Про судоустрій і статус суддів» доповнено абзацом, відповідно до якого для визначення базового розміру посадового окладу судді не може застосовуватися інша вартісна величина, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом про державний бюджет на відповідний рік.

Водночас видатки державного бюджету на 2026 рік на оплату праці суддів було визначено виходячи з величини 2102 грн, тоді як установлений законом «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328 грн.

За наявними розрахунками для повної реалізації закону №4905-ІХ у 2026 році необхідно додатково 2561925,6 тис. грн, і власних ресурсів судової системи для покриття цієї потреби недостатньо. РСУ наголошує, що прийняття закону без відповідного бюджетного забезпечення ризикує перетворити законодавчу гарантію на декларацію, аналогічно до того, як бюджетні обмеження попередніх років стали підставою для трьох окремих ліній конституційного оскарження.

Ситуація є особливо гострою для суддів місцевих та апеляційних судів, які протягом тривалого часу здійснюють правосуддя в умовах значного кадрового дефіциту та надмірного навантаження, що у два-три рази перевищує затверджені нормативи, при цьому залишаються в умовах системного недофінансування передбачених законом гарантій суддівської винагороди.

Наслідком такої політики стало відкриття КСУ конституційних проваджень щодо окремих норм законів про державний бюджет на 2022—2024 роки. Конституційне провадження щодо закону «Про Державний бюджет України на 2025 рік» перебуває на розгляді Великої палати КСУ з листопада 2025 року. Крім того, 15.05.2026 Пленум Верховного Суду звернувся до КСУ з конституційним поданням щодо конституційності положень закону «Про Державний бюджет України на 2026 рік», а 22.05.2026 Рада суддів ухвалила відкрите звернення із закликом розглянути відповідні конституційні провадження як невідкладні. Це свідчить про системний характер порушення конституційних гарантій незалежності суддів.

ДСАУ листом від 26.06.2026 №11-13497/26 зверталася до Міністерства фінансів щодо збільшення обсягу бюджетних призначень за загальним фондом державного бюджету судам та установам системи правосуддя на 2026 рік.

Оскільки відповідні зміни до закону «Про Державний бюджет України на 2026 рік» внесені не були, ДСАУ листом від 10.07.2026 №11-14373/26 повторно звернулася вже з проханням збільшити асигнування за спеціальним фондом державного бюджету за рахунок понадпланових надходжень від сплати судового збору з урахуванням залишку коштів, який утворився на 1 січня 2026 року.

За даними звіту ДСАУ про діяльність за 2025 рік, фактичні надходження від сплати судового збору, звернення застави в дохід держави та стягнення судового збору, стягувачем за яким є ДСАУ, становили 5730,4 млн грн. (з яких 5659 млн грн. тільки від сплати судового збору), при запланованих доходах у сумі 3600,0 млн грн. Таким чином, план надходжень виконано на 159%, тобто фактичні надходження перевищили планові на 59%.

За рахунок понадпланових надходжень від сплати судового збору з урахуванням залишку коштів, що утворився на 1.01.2025, ДСАУ внесла зміни до розпису видатків і збільшила асигнування за спеціальним фондом державного бюджету на 2059,5 млн грн.

Крім того, зі звіту вбачається, що у зв’язку з недостатністю бюджетних призначень, передбачених законом «Про Державний бюджет України на 2025 рік» для виплати суддівської винагороди новопризначеним суддям, 317,4 млн грн. (близько 6%) коштів спеціального фонду державного бюджету, сформованого за рахунок сплати судового збору, було використано на забезпечення відповідних видатків. Отже, механізм використання коштів спеціального фонду для покриття додаткової потреби у відповідних видатках уже застосовувався під час виконання державного бюджету.

Можливість застосування цього механізму у 2026 році має визначатися на підставі актуальних даних ДСАУ та Державної казначейської служби щодо залишку коштів станом на 1.01.2026, фактичних надходжень спеціального фонду, уже взятих бюджетних зобов’язань і наявного вільного ресурсу. З огляду на тенденцію перевищення фактичних надходжень над плановими, Рада суддів вважає доцільним невідкладно опрацювати питання спрямування підтвердженого вільного залишку та частини понадпланових надходжень 2026 року на виплату суддівської винагороди.

Водночас РСУ вважає, що використання коштів спеціального фонду державного бюджету для покриття додаткової потреби у виплаті суддівської винагороди є вимушеним механізмом реагування на потреби, що виникають вже після затвердження закону про державний бюджет на відповідний рік.

Натомість більш ефективним та раціональним є підхід, застосований під час фінансування Вищого антикорупційного суду, за якого видатки на виплату суддівської винагороди плануються виходячи зі штатної чисельності суддів, а не їх фактичної кількості, як це відбувається щодо інших судів. У період із 2021 до 2026 року видатки Вищого антикорупційного суду на виплату суддівської винагороди збільшилися на 76,8% — із 230,4 млн грн. до 407,3 млн грн. Це є найбільшим показником зростання серед судових установ України.

Такий підхід до фінансування є розумним та дозволив оперативно покрити відповідні потреби ВАКС, що виникли у зв’язку з реалізацією закону №4905-ІХ. Тож доцільно поширити таку політику фінансування на інші суди.

До того ж, необхідно зазначити і те, що Міністерство фінансів листом від 15.07.2026 №08020-09-6/19932 підтвердила наявність потреби у додатковому фінансуванні, однак запропонувало відкласти реалізацію закону №4905-ІХ до формування бюджету на 2027 рік.

Пропозиція Мінфіну врахувати відповідну потребу лише під час формування державного бюджету на 2027 рік не забезпечує реалізації закону №4905-IX у 2026 році. Відсутність достатніх бюджетних призначень не припиняє та не відстрочує дію встановленої цим законом матеріально-правової гарантії суддівської винагороди. Водночас здійснення відповідних платежів потребує приведення бюджетних призначень, розпису державного бюджету та кошторисів розпорядників коштів у відповідність до вимог бюджетного законодавства.

Отже, Кабінет Міністрів та Міністерство фінансів мають невідкладно визначити механізм фінансування, а в разі недостатності ресурсу спеціального фонду — ініціювати внесення відповідних змін до закону «Про Державний бюджет України на 2026 рік».

Крім того, Міністерство фінансів залишило поза увагою пропозицію ДСАУ щодо збільшення асигнувань за спеціальним фондом державного бюджету за рахунок понадпланових надходжень від сплати судового збору та залишку коштів спеціального фонду, що утворився станом на 1.01.2026.

За таких обставин відсутність вирішення цього питання та незабезпечення належного фінансування реалізації закону №4905-ІХ у 2026 році створюють ризик подальшого збільшення кількості судових спорів щодо виплати суддівської винагороди, нових конституційних спорів, накопичення бюджетних зобов’язань держави та підриву авторитету держави на шляху до європейської інтеграції.

З огляду на критичний стан фінансового забезпечення судової влади, а також те, що ухвалення Верховною Радою та підписання Президентом закону №4905-ІХ засвідчили непорушність конституційних і міжнародних гарантій належності суддів, Рада суддів вирішила:

1. Звернутися до Президента як гаранта Конституції з проханням вжити заходів реагування по забезпеченню незалежності судової влади та реалізації закону №4905-ІХ;

2. Звернутися до Кабінету Міністрів України з вимогою:

- невідкладно забезпечити реалізацію закону №4905-ІХ шляхом опрацювання та забезпечення внесення змін до розпису спеціального фонду державного бюджету України;

- в разі недостатності коштів спеціального фонду внести на розгляд Верховної Ради проєкт «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік».

Закон і Бізнес