Припинити дискримінацію в оплаті праці просять працівники апарату райсуду Вінниччини

Працівники апарату Бершадського районного суду Вінницької області, звернулися із колективним зверненням до органів влади щодо критично низького рівня оплати праці.

Таке звернення адресоване Вищій раді правосуддя, Державній судовій адміністрації, Кабінету Міністрів, Комітету ВР з питань правової політики, Міністерству фінансів, Раді суддів, повідомляє «Закон і Бізнес».

У зверненні наголошується, що протягом тривалого часу, питання критично низького рівня оплати праці працівників апарату місцевих загальних судів залишається невирішеним. Водночас, рівень оплати праці не відповідає фактичному навантаженню, рівню відповідальності та значущості функцій, які виконуються ними.

Зазначається, що постанова КМУ «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці державних службовців на основі класифікації посад» від 30.01.2026 № 114 не вирішила системної проблеми оплати праці працівників апарату судів. Адже віднесення місцевих загальних судів до другого типу державних органів не враховує реальний рівень відповідальності та навантаження.

«За результатами повторної класифікації посад на 2026 рік, посадові оклади збільшилися лише на 86—214 грн, що має суто формальний характер і не покращує матеріальне становище працівників», — констатується у зверненні.

«Фактично такі зміни стали символічними, що спричинило подальші звільнення працівників та загострення кадрової кризи», — вважають працівники апарату.

Порівнюючи заробітну плату працівників апарату місцевих судів з приватним сектором та в інших органах державної влади, зазначається, що, наприклад, середня оплата праці секретарів судових засідань, секретарів суду, судових розпорядників, діловодів і головних спеціалістів суду становить приблизно 7 000—14 000 грн. Натомість аналогічні за рівнем кваліфікації посади у приватному секторі оплачуються в межах 15 000—50 000 грн і більше. При цьому посадові оклади державних службовців у міністерствах та центральних органах виконавчої влади сягають 20000—40000 грн., «що створює очевидну фінансову нерівність між працівниками судової системи та іншими державними службовцями».

«Такий дисбаланс призводить до ситуації, коли службовець судової влади отримує менше, ніж некваліфікований працівник у приватному секторі чи держслужбовець аналогічного рівня в інших відомствах», — наголошується у зверненні.

З огляду на це, а також з урахуванням конституційних гарантій, правових позицій Конституційного Суду та міжнародних стандартів, працівники апарату просять органи влади:

1. Ініціювати перегляд підходів до формування посадових окладів працівників апарату судів з урахуванням навантаження та відповідальності.

2. Внести зміни до нормативно-правових актів щодо усунення дисбалансу в оплаті праці між судами та іншими державними органами.

3. Законодавчо врегулювати особливості оплати праці працівників апарату судів у законі «Про судоустрій і статус суддів».

4. Вжити невідкладних заходів щодо підвищення матеріального забезпечення та соціальних гарантій.

Наголошується, що «подальше ігнорування проблеми призведе до кадрового колапсу, деградації інституційної спроможності судової системи та порушення права громадян на справедливий суд».

Також звертається увагу, що законопроєкт №6311, який передбачав врегулювання питання оплати праці працівників апарату судів та підвищення їх матеріального забезпечення, тривалий час перебуває без належного завершення та практичної реалізації. А це «фактично консервує дискримінаційний підхід до оплати праці працівників судової системи».

Бершадський районний суд Вінницької області

Вища рада правосуддя

Державна судова адміністрація України

Кабінет Міністрів України

Комітет з питань правової політики
Верховної Ради України

Міністерство фінансів України

Рада суддів України

Колективне звернення щодо критично низького рівня оплати праці працівників апарату Бершадського районного суду Вінницької області

(з урахуванням конституційних гарантій, правових позицій Конституційного Суду України та стандартів ЄСПЛ)

Незважаючи на неодноразові звернення протягом тривалого часу, питання критично низького рівня оплати праці працівників апаратів місцевих загальних судів залишається невирішеним. Рівень оплати праці не відповідає фактичному навантаженню, рівню відповідальності та значущості функцій, які виконуються апаратом суду для забезпечення здійснення правосуддя.

У зв’язку з цим ми, працівники апарату Бершадського районного суду Вінницької області, змушені звернутися з цим колективним зверненням як із криком відчаю та проханням про негайне втручання, що відображає реальний стан матеріального забезпечення судової системи на базовому рівні.

1. Конституційні гарантії та принцип справедливої оплати праці

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, належні, безпечні і здорові умови праці та на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Держава зобов’язана створювати умови для реалізації права громадян на працю та гідне життя.

Згідно зі статтею 48 Конституції України, кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї. Нинішній рівень оплати праці працівників апаратів судів фактично позбавляє можливості забезпечити навіть базові життєві потреби, що є прямим порушенням конституційних гарантій.

Крім того, стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і гідність визнаються найвищою соціальною цінністю. Працівники апарату суду, які забезпечують здійснення правосуддя, не можуть бути поставлені у становище соціальної незахищеності та бідності.

2. Позиція Конституційного Суду України

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що:

держава зобов’язана забезпечити належний рівень матеріального забезпечення працівників державних органів, які виконують функції держави (Рішення КСУ від 20.03.2002 № 5-рп/2002);

непропорційно низький рівень матеріального забезпечення може розглядатися як посягання на ефективність та незалежність державної служби (Рішення КСУ від 04.12.2018 № 11-р/2018);

соціальні гарантії державних службовців мають бути реальними, а не декларативними (Рішення КСУ від 17.03.2004 № 7-рп/2004).

Нинішній рівень оплати праці працівників апаратів судів фактично перетворює конституційні гарантії на формальність, що суперечить правовим позиціям Конституційного Суду України.

3. Стандарти Європейського суду з прав людини

Європейський Суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що ефективне функціонування судової системи є складовою права на справедливий суд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини).

У рішеннях ЄСПЛ (зокрема, “Guðmundur Andri Ástráðsson v. Iceland” та “Oleksandr Volkov v. Ukraine”)  підкреслено, що держава повинна забезпечити стабільність, професійність та незалежність судової системи, зокрема шляхом належного матеріального забезпечення осіб, залучених до здійснення правосуддя.

Хронічне недофінансування апаратів судів, масовий відтік кадрів та неможливість залучення кваліфікованих працівників ставлять під загрозу виконання Україною міжнародних зобов’язань щодо забезпечення ефективного правосуддя.

4. Реальний стан оплати праці та наслідки

Рівень посадових окладів працівників апаратів місцевих загальних судів залишається одним із найнижчих серед органів державної влади, що суперечить принципам справедливої та диференційованої оплати праці.

Низький рівень оплати праці протягом багатьох років призвів до:

• масової плинності кадрів;
• неможливості залучення кваліфікованих фахівців;
• критичного перевантаження працівників, які залишилися;
• ризиків порушення процесуальних строків та якості судочинства.

Працівники апарату суду фактично виконують функції, без яких здійснення правосуддя є неможливим: забезпечують діловодство, роботу автоматизованих систем, процесуальні дії, збереження справ, роботу з персональними даними та інформацією з обмеженим доступом. Водночас рівень їх матеріального забезпечення не відповідає навіть мінімальним стандартам гідної праці.

5. Формальний характер класифікації посад та постанови КМУ №114

Постанова Кабінету Міністрів України від 30.01.2026 № 114 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці державних службовців на основі класифікації посад» не вирішила системної проблеми оплати праці працівників апаратів судів.

Віднесення місцевих загальних судів до другого типу державних органів не враховує реальний рівень відповідальності та навантаження.
За результатами повторної класифікації посад на 2026 рік, посадові оклади збільшилися лише на 86–214 грн, що має суто формальний характер і не покращує матеріальне становище працівників.

Фактично такі зміни стали символічними та демонструють, що спричинило подальші звільнення працівників та загострення кадрової кризи.

6. Порівняння з приватним сектором та іншими органами державної влади

Заробітна плата працівників апаратів місцевих судів України значно нижча за рівень оплати праці як у приватному секторі, так і в інших органах державної влади. Наприклад, середня оплата праці секретарів судових засідань, секретарів суду, судових розпорядників, діловодів і головних спеціалістів суду становить приблизно 7 000–14 000 грн, тоді як аналогічні за рівнем кваліфікації посади у приватному секторі оплачуються в межах 15 000–50 000 грн і більше. При цьому посадові оклади державних службовців у міністерствах та центральних органах виконавчої влади сягають 20 000–40 000 грн, що створює очевидну фінансову нерівність між працівниками судової системи та іншими державними службовцями.

Працівник апарату суду з вищою освітою та стажем роботи 10–20 років часто отримує 8 000–12 000 грн «чистими», тоді як молодий спеціаліст у міністерствах — 15 000–25 000 грн, офіс‑менеджер у приватному секторі — 15 000–30 000 грн, а касир супермаркету — 12 000–18 000 грн. Такий дисбаланс призводить до ситуації, коли службовець судової влади отримує менше, ніж некваліфікований працівник у приватному секторі чи держслужбовець аналогічного рівня в інших відомствах.

Це спостереження підтверджується численними зверненнями та оцінками, зокрема з боку Вищої ради правосуддя, яка неодноразово наголошувала на недостатній оплаті праці працівників апаратів судів та ризиках відтоку кваліфікованих кадрів з‑за низького рівня винагороди.

Слід також врахувати правовий статус судової влади: вона є окремою гілкою влади, поряд із законодавчою та виконавчою, відповідно до Конституції України. І хоча судова влада формально гарантує верховенство права та незалежність правосуддя, оплата праці її службовців значно нижча, ніж у тих гілках влади чи в центральних органах виконавчої влади, що створює системний нерівний підхід до матеріального забезпечення працівників усіх гілок державної влади.

Юридично це питання має значення з огляду на конституційні гарантії права на працю та винагороду за працю. Так, стаття 43 Конституції України встановлює, що кожен має право на працю і що держава створює умови для повного здійснення цього права, включно з правом на належну винагороду за працю, не нижчу за встановлену законом.

Конституційний Суд України у своїй позиції наголосив, що право на заробітну плату не нижчу від визначеної законом разом із правом на своєчасне одержання винагороди за працю утворюють єдиний стандарт захисту трудових прав, які охоплюють і рівень, і своєчасність оплати праці.

Міжнародні стандарти, зокрема принципи справедливої винагороди за працю, закріплені в Європейській соціальній хартії й інших міжнародних документах, також передбачають право працівників на справедливу винагороду та гідні умови праці, які повинні реалізовуватися на національному рівні.

Недостатній рівень оплати праці працівників апаратів судів має не лише соціально‑економічні наслідки, але й правові ризики щодо реалізації конституційних прав працівників, що, за висновками правозахисників і експертів, може бути розглянуто як недостатнє забезпечення гарантій реалізації прав на працю й винагороду, гарантованих Конституцією.

7. Наші прохання

У зв’язку з викладеним, з урахуванням конституційних гарантій, правових позицій Конституційного Суду України та міжнародних стандартів, просимо:

1.Ініціювати перегляд підходів до формування посадових окладів працівників апаратів судів з урахуванням навантаження та відповідальності.

2.Внести зміни до нормативно-правових актів щодо усунення дисбалансу в оплаті праці між судами та іншими державними органами.

3.Законодавчо врегулювати особливості оплати праці працівників апаратів судів у Законі України «Про судоустрій і статус суддів».

4.Вжити невідкладних заходів щодо підвищення матеріального забезпечення та соціальних гарантій.

Наголошуємо, що подальше ігнорування проблеми призведе до кадрового колапсу, деградації інституційної спроможності судової системи та порушення права громадян на справедливий суд.

Це не лише внутрішня адміністративна проблема, а питання верховенства права, довіри до держави та виконання міжнародних зобов’язань України.

Окремо звертаємо увагу, що працівники судів уже неодноразово намагалися привернути увагу держави до критичного стану оплати праці шляхом подання електронних петицій. Такі петиції були підтримані значною кількістю працівників судової системи та громадян, однак системного вирішення проблеми досі не відбулося, що свідчить про формальний характер реагування на законні вимоги працівників судової влади.

Також зазначаємо, що законопроєкт № 6311, який передбачав врегулювання питання оплати праці працівників апаратів судів та підвищення їх матеріального забезпечення, тривалий час перебуває без належного завершення та практичної реалізації. Невирішеність питання щодо прийняття та реалізації цього законопроекту фактично консервує дискримінаційний підхід до оплати праці працівників судової системи та суперечить принципу верховенства права та гарантіям незалежності судової влади.

Додатково

Працівники судів роками виконують функції державної влади за оплату праці, що не забезпечує гідного рівня життя та не відповідає рівню освіти й відповідальності. Ми довели відданість державній службі в умовах воєнного стану та кадрового дефіциту, однак подальше ігнорування питання оплати праці ставить під сумнів можливість функціонування судів.

Додаткок: копії розрахункових листів на 2 арк.

Contra spem spero

Колектив апарату Бершадського районного суду Вінницької області 

Закон і Бізнес