Вчинення хуліганських дій на тротуарі, що прилягає до паркової зони, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та фізичним насильством стосовно потерпілих, підлягає кваліфікації за ст.296 КК.
На це звернув увагу Касаційний кримінальний суд, залишаючи без змін вирок у справі №706/1201/18, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі суд першої інстанції засудив трьох осіб за ч.2 ст.296 КК, які, перебуваючи в міському парку, нецензурно висловлювались у бік потерпілих та в подальшому нанесли їм у різні частини тіла удари руками, чим спричинили потерпілим легкі тілесні ушкодження.
У касаційній скарзі захисник наголошував, що тротуар не є громадським місцем.
Своєю чергою, ККС зазначив, що тротуар, як місце вчинення кримінального правопорушення, розмежовує собою і прилягає як до паркової зони, так і до проїзної частини. Крім того, колегія суддів ККС відмічає, що тротуар — це частина вулично-дорожньої мережі, яка є вільною для необмеженого кола осіб і призначена для руху пішоходів, тобто є громадським місцем.
Відтак ККС констатував, що доводи касаційної скарги захисника про неправильну кваліфікацію дій обвинувачених за ч.2 ст.296 КК є безпідставними
Крім цієї справи, до огляду практики ККС за квітень 2026 року включені низка інших. Зокрема, у сфері кримінального права акцентовано, що:
звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 7 років, є правом, а не обов’язком суду. Для застосування ст.79 КК суд має встановити формально-юридичні (що містяться безпосередньо у ст.79 КК і стосуються певних ознак особи) та оціночні підстави (індивідуальні особливості конкретного кримінального провадження, характер дій винної особи, її спосіб життя тощо), виходячи з пріоритету інтересів дитини та її виховання в сімейному оточенні;
відсутність у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, та в матеріалах кримінального провадження даних про використання мобільного телефона під час або для вчинення кримінального правопорушення унеможливлює його спеціальну конфіскацію;
використання приведеної в бойову готовність ручної осколкової гранати на подвір’ї будинку в приватному секторі серед помешкань інших людей свідчить про спрямованість умислу на позбавлення життя потерпілого способом, небезпечним для життя багатьох осіб.
У сфері кримінального процесуального права зазначено, що:
в разі необхідності матеріали кримінального провадження щодо кількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, можуть бути об’єднані в одному провадженні, що є правом, а не обов’язком суду;
ухвала слідчого судді, якою відмовлено в задоволенні скарги особи на відмову прокурора у внесенні відомостей до ЄРДР в порядку ст.214 КПК, підлягає апеляційному оскарженню;
час тримання особи під вартою на території іноземної держави на виконання доручення України про її екстрадицію зараховується до загального строку відбування покарання.


Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!