Коли рахунок на оплату є вимогою щодо виконання зобов’язання — ОП КГС

Коли у покупця, замовника відсутній обов’язок з попередньої оплати і товар йому не переданий (послуги не надані), виставлення рахунка не є вимогою в розумінні ч.2 ст.530 ЦК.

Такого висновку дійшла об’єднана палата Касаційного господарського суду, залишаючи без змін попередні судові рішення у справі №914/2625/23, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі НЕК «Укренерго» звернулося із позовом до ПрАТ «Львівобленерго» про стягнення загалом майже 150,9 млн грн. заборгованості, у т.ч. пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Господарський суд рішенням, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, позов задовольнив частково.

У касаційному суді НЕК «Укренерго» оскаржувала відмову в стягненні частини інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на обсяги планових послуг згідно з попередніми рахунками-фактурами.

Передаючи справу на розгляд ОП КГС, колегія суддів уважала, що рахунок на оплату в розумінні ч.2 ст.530 ЦК є платіжною вимогою.

ОП КГС зазначила, що у ст.530 ЦК не визначена форма пред’явлення вимоги кредитором, тому останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.

Однак, форма не може превалювати над змістом, відповідно, з’ясовуючи зміст документа, необхідно виходити з його буквального та логічного змісту.

Основною первинною ознакою будь-якої господарської операції є її реальність. Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/ виконання робіт), а не первинні документи.

ОП КГС зробила висновок, що виставлення рахунку на оплату (який містить підставу, суму та реквізити) може бути кваліфіковано як вимогу в розумінні ч.2 ст.530 ЦК лише за певних умов, якщо: договором передбачена попередня оплата товарів (робіт, послуг), чітко визначений розмір такої оплати, але строк здійснення попередньої оплати в договорі не визначений; господарська операція відбулася (реальне надання послуг/ виконання робіт).

Суди попередніх інстанцій встановили, що протягом розрахункового періоду обсяг наданої послуги (оплата якої передбачена в договорі) ще не відомий, а оплата планового обсягу послуг (який би став базою для нарахування попередніх платежів) на основі наданих користувачем повідомлень щодо планового обсягу послуги на розрахунковий період договором не передбачена. Рахунки були виставлені позивачем до моменту реального надання послуг (за кожен розрахунковий місяць).

Тож за таких обставин виставлені позивачем рахунки не є вимогою (вимогами) в розумінні ч.2 ст.530 ЦК.

Закон і Бізнес