Суд може як повернути позовну заяву ще до відкриття провадження, так і залишити позов без розгляду після відкриття на стадії підготовчого провадження, що безпосередньо випливає зі змісту п.3 ч.2 та ч.3 ст.43 ГПК.
Таку позицію висловила колегія Касаційного господарського суду, передаючи справу №910/10837/25 на розгляд об’єднаної палати КГС для відступу від попередніх висновків, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі перед Верховним Судом постало питання щодо обґрунтованості постанови апеляційного суду, якою було скасовано ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, постановлену на стадії підготовчого провадження, у зв’язку із зловживанням позивачем процесуальними правами (поданням позовів та численних процесуальних заяв у різних справах, що за своїм змістом суперечать одна одній).
Колегія КГС зауважила, що зі змісту норми ст.43 ГПК вбачається, що процесуальним законом допускається не лише залишення позову без розгляду, але і його повернення. При цьому із самої суті такої процесуальної дії як повернення позову випливає, що вона вчиняється ще до відкриття провадження у справі, тобто на стадії більш ранній, аніж підготовче провадження.
Якщо позов не було повернуто, а суд відкрив провадження, то залишення позову без розгляду як штучного чи завідомо безпідставного на підставі приписів ст.43 ГПК має відбуватися переважно саме до початку розгляду такого позову по суті. Адже штучність чи безпідставність позову має бути настільки очевидною для суду, що немає потреби у дослідженні доказів, встановленні обставин справи тощо.
Термін «завідомо» має два основних значення:
свідомо, навмисно (дія вчиняється свідомо, з розумінням її значення та наслідків),
явно, очевидно, наперед відомо (результат дії відомий заздалегідь).
З огляду на це колегія КГС уважає, що висновок про те, що залишення позову без розгляду на стадії підготовчого провадження не допускається через те, що на цій стадії начебто не можливо достеменно встановити усі обставини, що можуть свідчити про ознаки завідомої безпідставності та штучності позову, суперечить самому змісту ст.43 ГПК (а саме положенням п.3 ч.2 у взаємозв’язку із ч.3 цієї статті).
Потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. Вказані правові конструкції відрізняються як по суті, так і за правовими наслідки щодо їх застосування судом. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові (постанова Верховного Суду від 3.06.2020 у справі №318/89/18).
З огляду на це, колегія КГС уважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №910/10680/21.
Аналогічний висновок викладено також у постанові КГС від 18.11.2021 у справі №910/4650/21 та на який послався ВС у справі №910/10680/21, а також у постанові від 23.07.2024 у справі №910/15178/23, із посиланням на два попередні рішення ВС.
Аби не пропустити новини судової практики, підпишіться на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Матеріали за темою
Солідарна відповідальність, відчуження частки в ТОВ і припинення податкової застави — огляд КГС
27.11.2025
Господарський кодекс відсьогодні втрачає чинність: бізнес переходить на нові правила — Марина Барсук
28.08.2025


Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!