Коли носіння брелка у вигляді кастету вважатиметься злочином — ВС

Умисел не може презюмуватися лише з факту володіння певним предметом без встановлення обізнаності особи щодо його правової природи та заборонності.

На це звернув увагу Касаційний кримінальний суд, скасувавши ухвалу апеляційної інстанції у справі №522/16637/23, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі особу було засуджено за ч.2 ст.263 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 17 тис. грн. Адже він, не маючи відповідного дозволу на носіння холодної зброї, придбав кастет, виготовлений промисловим способом, який є різновидом контактної холодної зброї ударно-дробильної дії, та умисно носив його із собою до моменту затримання.

Апеляційний суд залишив вирок без змін.

Однак, ККС звернув увагу, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, кримінальна відповідальність можлива лише за умови, що усі елементи складу, включно з психічним ставленням особи до діяння, доведені поза розумним сумнівом.

Так. ч.2 ст.263 КК встановлено кримінальну відповідальність за носіння, виготовлення, ремонт або збут кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

Із суб’єктивної сторони вказані дії можуть бути вчинені лише з прямим умислом Тобто особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання. Водночас умисел є однією із форм вини як обов’язкової ознаки будь- якого складу злочину, яка підлягає доказуванню під час судового розгляду.

У цій справі обвинувачений пояснив, що придбав брелок у вигляді кастета через мережу «Інтернет», як прикрасу для ключів і не підозрював, що це холодна зброя, використовував його тільки як брелок для носіння ключів й умислу завдавати комусь шкоди цим брелком у нього не було. Також, як зазначив захисник в апеляційній скарзі, місцевий суд не взяв до уваги даних про особу, а саме його молодого віку, позитивної характеристики, того, що він, є медичний працівник, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, і не навів будь-яких мотивів, якими керувався, визнаючи суспільну небезпеку в його діях.

ККС зауважив, що суд апеляційної інстанції обмежився лише перерахуванням доказів, які було покладено судом першої інстанції в основу обвинувального вироку, при цьому не навівши власного аналізу та оцінки доказів.

Закон і Бізнес