Чим небезпечне зростання держборгу у світовому вимірі — звіт МВФ

Світова державна заборгованість зростає швидше, ніж будь-коли в сучасній історії. Як наслідок, фінанси провідних держав на чолі зі США перетворилися на системний глобальний ризик.

Про це йдеться в останній доповіді Fiscal Monitor Міжнародного валютного фонду, пише «Закон і Бізнес».

«Хоча кількість країн із боргом понад 100% поступово скорочуватиметься в найближчі 5 років, їхня частка у світовому ВВП, за прогнозами, зросте», цитує звіт МВФ Euronews. Це означає, що сукупний (або «глобальний») державний борг до 2029 року перевищить 100% світового ВВП, зазначають у МВФ. За такого сценарію борг досягне максимуму з 1948 року.

За розрахунками МВФ, траєкторія зростання держборгу підніметься вище, ніж прогнозувалося до пандемії. Це, на думку фахівців, свідчить про нездатність урядів стабілізувати борг, попри відновлення світового зростання.

Серед найбільших розвинених економік США показують найшвидше зростання співвідношення боргу до ВВП. Так, з 2023 по 2030 роки валовий державний борг зросте зі 119,8% ВВП до 143,4%, йдеться у звіті.

У МВФ зазначають, що США вперше у сторіччі обійдуть за цим показником Італію та Грецію, яких давно вважають країнами із найвищою заборгованістю серед розвинених економік.

Борг Італії, як і раніше, один із найвищих у світі: близько 137% від ВВП, але МВФ очікує, що в 2030 році він залишиться на тому ж рівні. Греція, де зараз борг становить 146,7%, зможе досягти його зниження до 130,2%.

Для порівняння: у Франції цей показник становить 116,5%; в Іспанії — 100,4%; у Німеччині — 64,4%.

Нідерланди, Швеція та Данія - відмінники з рівнем нижче 60%. В результаті, континент залишається поділеним на північні країни, які дотримуються бюджетної дисципліни, і південні, які відносяться до цього абияк.

Враховуючи, що Канада, Китай, Франція, Італія, Японія та Велика Британія входять до числа «поганих учнів» з показником вище 100% боргу до ВВП, зі світу країн, що розвиваються, криза стійкості боргу перемістилася прямо в G20 — у держави, на яких тримається міжнародна фінансова система.

Після багатьох років майже нульової ставки уряду звикли позичати, але МВФ попереджає: ця епоха завершилася. Вищі ставки роблять обслуговування держборгу витратнішим і обмежують видатки на ключові пріоритети.

У ряді розвинених країн витрати на обслуговування боргу, тобто загальна сума платежів за борговими зобов’язаннями, вже перевищує оборонні бюджети. Кожен додатковий процентний пункт середньої вартості запозичень означає десятки мільярдів євро, які йдуть із соціальних програм на виплату відсотків.

Навіть Німеччина, яку тривалий час вважали взірцем бюджетної обережності, змінює курс. Берлін скоригував закріплене в конституції «боргове гальмо», щоб дозволити більше запозичень на інфраструктуру та оборону.

Демографічний тиск МВФ описує як структурну проблему державних фінансів. Старіння населення в розвинених країнах стрімко збільшує витрати на пенсії та охорону здоров’я, посилюючи тиск на бюджети.

У США коефіцієнт залежності громадян похилого віку зросте, за прогнозами, до 2050 року приблизно до 40%. У Євросоюзі він перевищить 55%. Чим менше працівників підтримують зростаючу кількість пенсіонерів, тим вищим є ризик подальшого зростання боргу, оскільки уряди позичають гроші задля підтримки соціальної стабільності.

Комбінація зростання боргу, старіння населення та збільшення вартості запозичень — більше не локальна проблема. Як зазначають у МВФ, це глобальний системний ризик, здатний посилити вразливість фінансових ринків у всьому світі.

Втрата довіри інвесторів до однієї великої економіки може відгукнутися на ринках облігацій, валютах та банках по всьому світу. Тому МВФ закликає уряди впроваджувати переконливі середньострокові бюджетні межі, щоб стабілізувати борг і відновити резерви.

Закон і Бізнес