Прийняття яких законопроектів може посилити гарантії адвокатської діяльності

Адвокатура залишається однією з небагатьох інституцій в Україні, яка зберігає незалежність від державних органів, і саме ця незалежність є запорукою якісного захисту громадян.

Про це інформує «Закон і Бізнес» з посиланням на НААУ.

Про ключові виклики та законодавчі ініціативи у сфері адвокатської діяльності розповів голова Комітету НААУ з питань законотворчих ініціатив Олексій Ющенко у черговому випуску подкасту «Розмови в комітетах».

За його словами, конституційна норма про представництво та захист у суді виключно адвокатами — це не формальність, а механізм забезпечення професійного та відповідального підходу до надання правничої допомоги. «Від того, наскільки адвокат захищений від зовнішнього впливу, настільки буде рівень захисту його клієнта», — наголосив О.Ющенко. Він підкреслив, що втручання у роботу адвоката автоматично погіршує становище підзахисного, особливо у кримінальних провадженнях, де на людину тисне вся система правоохоронних органів.

Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» 2012 року вперше закріпив низку гарантій, яких раніше не існувало: обов’язкову присутність представника ради адвокатів регіону під час обшуку чи затримання, визначення адвокатської таємниці, заборону ототожнення адвоката з клієнтом, використання адвокатських запитів. Саме тоді було створено Єдиний реєстр адвокатів та Національну асоціацію адвокатів України як орган самоврядування, що виконує дві головні функції: забезпечує незалежність професії та підтримує належний професійний рівень її представників.

Попри це, чинне законодавство містить прогалини, якими користуються правоохоронні органи. Зокрема, не визначено строки та наслідки неповідомлення ради адвокатів про слідчі дії, що дозволяє ігнорувати гарантії. Також О.Ющенко навів приклад, коли через відмову у відповіді на адвокатський запит неможливо було зібрати документи для суду, навіть за наявності згоди клієнта.

Окремою темою стало питання дозволу на затримання чи арешт адвоката, яке нині активно дискутується у професійному середовищі. На переконання голови комітету, ці рішення мають ухвалювати виключно органи адвокатського самоврядування, а не Вища рада правосуддя чи будь-які державні інституції. Це відповідає Конституції та європейським стандартам і забезпечує реальну, а не декларативну незалежність професії.

Важливим кроком останніх років він назвав законодавче закріплення відповідальності за ототожнення адвоката з клієнтом та зміну диспозиції ст. 397 Кримінального кодексу, яка має захищати діяльність адвокатів-захисників. Водночас, підкреслив він, недостатньо ухвалити норму — потрібне її виконання, адже практика покаже, чи зміниться ситуація.

Серед актуальних ініціатив — законопроєкти №13453 про посилення гарантій адвокатської діяльності та №9356 щодо удосконалення відповідальності за порушення розгляду адвокатського запиту. Дискусійним залишається підхід: подавати всі зміни одним «великим пакетом» чи окремими проєктами. Є ризик, що об’єднаний законопроєкт може наштовхнутися на спротив у парламенті, тож доцільніше, на думку голови комітету, виокремлювати найнагальніші та найменш заполітизовані норми.

Головним завданням на найближчу перспективу О.Ющенко вважає посилення гарантій адвокатів і чітке врегулювання механізмів їх реалізації. Справжньою гарантією, підкреслив він, є не кількість норм у законі, а невідворотність покарання за їх порушення. Без цього будь-які реформи залишатимуться лише на папері.

Закон і Бізнес