Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд має надати оцінку обґрунтованості таких доводів.
На це звернула увагу Велика палата Верховного Суду, скасувавши попередні рішення у справі №903/602/24 в частині відмови у стягненні 3% річних та ухваливши в цій частині нове рішення про задоволення позову, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі спір стосувався виконання договору між КП «Луцьке підприємство електротранспорту» та ТОВ «Системний зв’язок». ТОВ звернулося з позовом до КП «ЛПЕ» про стягнення інфляційних втрат і 3% річних, зазначивши, що відповідач прострочив оплату за виконані роботи та надані послуги.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково. Апеляційний господарський суд це рішення залишив без змін.
Перед ВС постали такі питання:
чи можна вважати обґрунтованим звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат і 3% річних без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову;
чи може суд зменшити розмір інфляційних втрат, а також розмір 3% річних, який не перевищує законодавчо встановлений.
ВП ВС зауважила, що сторони не встановлювали в договорі іншого розміру процентів річних, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення ч.2 ст.625 ЦК.
Також ВП зазначила, що, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, з дотриманням розумного балансу між інтересами боржника та кредитора, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов’язання.
Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов’язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.
Водночас, суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою ч.2 ст.625 ЦК, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору 3% річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми. Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір 3% річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Крім того, ВП ВС зауважила, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов’язання і є способом захисту майнового права та інтересу. А тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.

Аби не пропустити новини судової практики, підпишіться на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Матеріали за темою
Господарський кодекс відсьогодні втрачає чинність: бізнес переходить на нові правила — Марина Барсук
28.08.2025
Чи повинен контрагент перевіряти обмеження, передбачені статутом іншої сторони, скаже ВП ВС
24.07.2025
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!