Вина пішохода у ДТП, передача на поруки, повторний злочин — огляд ККС

Протиправність дій потерпілого пішохода, який перебував на проїзній частині дороги, не звільняє водія від обов’язку виконати вимогу п.12.3 ПДР і негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки ТЗ.

На це звернула увагу колегія Касаційного кримінального суду, залишаючи без змін вирок у справі №592/7961/18, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі водій, керуючи службовим автомобілем і порушивши ПДР, завдав тяжких тілесних ушкоджень пішоходу, який перетинав проїжджу частину за межами пішохідного переходу.

Суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили водія за ч.2 ст.286 КК до позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Також зі страхової компанії та засудженого стягнуто відшкодування матеріальної і моральної шкоди, витрати на лікування та правову допомогу.

У касаційні скарзі цивільний відповідач вказує, що судами не надано належну оцінку тому, що потерпілий порушив ПДР та перебував у стані алкогольного сп’яніння.

Своєю чергою, ККС зазначив, що протиправність дій потерпілого пішохода не в усякому випадку виключає винуватість засудженого. Той факт, що внаслідок грубого порушення ПДР потерпілий створив небезпеку для дорожнього руху, не викликає сумніву.

Той факт, що небезпеку для руху, а саме перебування пішохода на проїзній частині дороги, створено внаслідок власної протиправної поведінки пішохода не звільняє водія від виконання вимог п.12.3 ПДР.

З огляду на це, колегія погодилася із позицією апеляційної інстанції, яка врахувала порушення потерпілим пп.«г» п.4.14 ПДР, зокрема і при визначенні покарання, однак встановила, що в прямому причинному зв’язку з наслідками, що настали, знаходиться порушення засудженим п.12.3 ПДР

Крім цього, в огляд практики ККС включені низка інших. Так, акцентовано, що кваліфікуюча ознака «ті самі дії, вчинені протягом року після засудження за цією статтею», передбачена ч.2 ст.309 КК, встановлює кримінальну відповідальність за відповідні дії, вчинені особою протягом року після ухвалення обвинувального вироку за цією статтею, а не після повідомлення їй про підозру чи затвердження прокурором обвинувального акта.

В іншій справі зазначено, що недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів, яке призвело до завдання необережних тяжких тілесних ушкоджень, повністю охоплюється ст.264 КК та не потребує додаткової кваліфікації за ст.128 цього кодексу.

Також зазначено, що передача особи на поруки підприємству, установі чи організації, з якими особа не перебуває у трудових відносинах або на навчанні, та, відповідно, не перебуває під їх постійним контролем, є неможливою.

У сфері кримінального процесуального права вказано, що обов’язок роз’яснити потерпілому право підтримувати обвинувачення в раніше пред’явленому обсязі після його зміни прокурором КПК покладає на суд, а не на прокурора чи іншу особу.

Виділення з кримінального провадження в окреме провадження матеріалів щодо частини кримінальних правопорушень не впливає на обчислення процесуального строку досудового розслідування за фактом вчинення того кримінального правопорушення, в якому повідомлення про підозру не здійснювалося.

Закон і Бізнес