Сумнівна необхідність

Удосконалення процедури звільнення від кримінальної відповідальності через дійове каяття

21.01.2025 у Верховній Раді зареєстровано законопроєкт «Про внесення змін до статті 45 Кримінального кодексу України щодо умов звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям» (№12432). Чи актуальна така ініціатива?

Так, авторами пропонується внести зміни до ст.45 КК та доповнити цю статтю ч.2 в такій редакції:

«Особа не може бути звільнена від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям у разі вчинення нею двох кримінальних проступків, які були розділені певним проміжком часу та утворювали реальну сукупність».

На думку авторів законопроекту, необхідність внесення вказаних змін до законодавства про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям зумовлена тим, що суди під час розгляду справ та прийняття рішень не звертають уваги на обставини, які виключають можливість звільнення на підставі ст.45 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ст. 45 КК однією з основних умов застосування вказаної норми є вчинення кримінального проступку або необережного нетяжкого злочину вперше. Натомість, як вказують автори законопроекту, зазначеною нормою не врегульовано питання звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям у випадку повторності, сукупності чи рецидиву.

Так, Касаційним кримінальним судом у справі №761/1571/23 зроблено висновок про те, що апеляційний суд під час прийняття рішення допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Апеляційний суд застосував положення ст.45 КК, які не підлягали застосуванню у зв’язку з тим, що з матеріалів кримінального провадження вбачалося, що орган досудового слідства обвинувачував особу у вчиненні двох кримінальних проступків, які були розділені певним проміжком часу та утворювали реальну сукупність, що виключає можливість звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст.45 КК.

Саме висновки цієї постанови Верховного Суду стали основною для обґрунтувань потреби доповнити ст.45 КК, оскільки судом також було визначено поняття «реальної» сукупності, а саме:

«Реальна сукупність має місце в тих випадках, коли особа вчиненими в різний час окремими діяннями скоює два або більше кримінальних правопорушення, які мають різні склади і кваліфікуються окремо, або ж у ситуації, коли одне кримінальне правопорушення є умовою для вчинення іншого».

Станом на сьогодні, суди першої, апеляційної та касаційної інстанції широко застосовують положення ст.45 КК та звільняють осіб від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям за наявності обставин, передбачених положеннями статті, а саме:

вчинення кримінального проступку або необережного нетяжкого злочину вперше;

щире каяття;

активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення;

усунення заподіяної шкоди.

Так, наприклад, у справі №761/23218/21 суди всіх інстанції виявилися одностайними та дійшли до висновку, що, незважаючи на доводи прокурора про необґрунтованість застосування ст.45 КК, існували всі законні підстави звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв’язку із дійовим каяттям (див. судові рішення першої інстанції, апеляційної інстанції та касаційної інстанції).

Отже, незважаючи на бажання авторів законопроєкту надати актуальності та новизни вказаному питанню, необхідність внесення змін до ст.45 КК, є сумнівною. Адже ще у 2005 році Пленумом Верховного Суду України було винесено постанову «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23.12.2005 №12.

Пуктом 3 цієї постанови визначено: «Такою, яка вчинила злочин вперше, вважається особа, котра раніше не вчиняла злочинів або раніше вчинила злочин, що вже втратив правове значення. Вчинення триваючого або продовжуваного злочину, двох або більше злочинів невеликої тяжкості, які утворюють сукупність (за винятком реальної) не може бути перепоною для застосування ст.45 КК України.».

Крім того, Верховний Суд неодноразово у своїх постановах визначав поняття «реальної» сукупності під час розгляду справ щодо звільнення осіб від кримінальної відповідальності.

Так постановою ВС від 12.08.2020 у справі №127/31068/19  визначено:

«Реальна сукупність має місце, коли особа в різний час кількома різними та відокремленими одне від одного діяннями вчинила два або більше злочинів. Кожен зі злочинів, які становлять сукупність, кваліфікується окремо за відповідною статтею (частиною статті) КК».

Таким чином, судова практика щодо розуміння поняття «реальної» сукупності в контексті вирішення питання можливості звільнення особи від кримінальної відповідальності є більш ніж сформованою та усталеною,  а актуальність вказаного законопроекту є сумнівною.

Закон і Бізнес